обозреватель консультации публикации это мы не проходили опять учиться давайте знакомиться о проекте написать письмо
обозреватель консультации публикации это мы не
проходили
опять учиться давайте
знакомиться
о проекте написать
письмо

  « главная страница

 

 

 25.04.2001 

Расскажите пожалуйста, какие документы нужно предоставлять в отдел лицензирования Минздрава Украины для получения лицензии на медицинскую практику и мед. услуги юридическим лицам. Где можно найти об этом бесплатную информацию в Интернете.

 

Медична практика - це діяльність, пов'язана з комплексом спеціальних заходів, спрямованих на сприяння поліпшенню здоров'я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням та інвалідності, на діагностику, допомогу особам з гострими і хронічними захворюваннями й реабілітацію хворих та інвалідів, що здійснюється особами, які мають спеціальну освіту.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" медична практика як вид господарської діяльності підлягає ліцензуванню.

При здійсненні господарської діяльності з медичної практики ліцензіат повинен дотримуватись вимог:

  • законів України: - "Про захист прав споживачів" ;
  • "Про підприємства в Україні";
  • "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";
  • "Основ законодавства України про охорону здоров'я";
  • "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення";
  • "Про захист населення від інфекційних хвороб";
  • "Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНіД) та соціальний захист населення" ;
  • "Про лікарські засоби";
  • "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів";
  • "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними";
  • "Про психіатричну допомогу";
  • "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині";
  • наказів Міністерства охорони здоров'я України щодо організації та надання медико-санітарної допомоги населенню;
  • постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.97 N 765 "Про затвердження Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я".

Згідно Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" суб'єкт господарювання, який має намір провадити медичну практику, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відділу ліцензування МОЗ із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. У заяві про видачу ліцензії повинні міститися такі дані:

  1. відомості про суб'єкта господарювання - заявника: найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код - для юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані (серія, номер паспорта, ким і коли виданий, місце проживання), ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи;
  2. вид господарської діяльності, на провадження якого заявник має намір одержати ліцензію.

У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження.

До заяви про видачу ліцензії додається копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, копія довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Для окремих видів медичної практики до заяви про видачу ліцензії також додаються:

  • висновок закладу державної санітарно-епідеміологічної служби (за місцем провадження діяльності) про відповідність приміщень установленим санітарним нормам і правилам;
  • висновком МОЗ або уповноваженої ним установи про наявність приладів, обладнання, оснащення відповідно до Табелю оснащення виробами медичного призначення лікувальних та діагностичних кабінетів амбулаторно-поліклінічних закладів, стаціонарних відділень лікарень, що затверджується МОЗ України, при цьому засоби вимірювальної техніки повинні бути метрологічно повірені.

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання інші документи, не вказані у цьому Законі.

Медичною практикою можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають кваліфікаційним вимогам. Відповідність кваліфікаційним вимогам засвідчується:

  1. дипломом державного зразка про медичну освіту;
  2. сертифікатом лікаря-спеціаліста, виданим вищими медичними навчальними закладами, закладами післядипломної освіти III-IV рівнів акредитації;
  3. посвідченням про присвоєння (підтвердження) відповідної кваліфікаційної категорії за спеціальністю;
  4. свідоцтвом про проходження підвищення кваліфікації та перепідготовки молодших медичних та фармацевтичних працівників, виданим вищими медичними навчальними закладами (закладами післядипломної освіти) I - III рівнів акредитації;
  5. документом, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю на момент подачі заяви (копія трудової книжки з наявністю даних за останні п'ять років або виписка з неї).

Суб'єктам господарювання забороняється допускати до здійснення медичної практики осіб, які не відповідають кваліфікаційним вимогам.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики затверджені спільним Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства охорони здоров'я України від 16.02.2001 N 38/63.

 


Я, один из учредителей общества с ограниченной ответственностью и его бывший директор. Фирма основанная в декабре 1998 проработала 1999 г. год, и не сумев выдержать нездоровой конкуренции на рынке, прекратила хозяйственную деятельность. Был уволен бухгалтер, директор. Последняя (пустая) отчетность была сдана за первый квартал 2000 г. Финансовых задолженностей перед государством и поставщиками нет. Закрыться официально нет физической и финансовой возможности.

 

Ст. 8 Закона "О предпринимательстве" четко предоставляла право отмены государственной регистрации предприятий через суд лишь органам государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности.

В конце 98 года ГНАУ в п. 8.6 Инструкции о порядке учета налогоплательщиков сама себе предоставила право обращаться в суд с иском об отмене государственной регистрации, если более года не представляется отчетность, а также если деятельность или учредительные документы предприятия противоречат законодательству. Право это можно было применить, если налогоплательщик не имел задолженности перед бюджетом, и уже тогда многие специалисты стали оспаривать такое право налоговых органов, поскольку оно не предусмотрено законом.

Так что, до поры до времени, налоговые органы могли лишь обращаться к органам государственной регистрации с предложением о подаче последними исков в арбитражный суд об отмене регистрации соответствующих предприятий. Однако времена те прошли...

19 октября 2000 года вступил в силу Закон Украины "О внесении изменений в некоторые законы Украины относительно государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности", который предоставляет ГНАУ право требовать отмены регистрации предприятий через суд. Так что, если ваша уже год не представляет положенную отчетность, то ей и светит отмена государственной регистрации.

Надо сказать, отмена государственной регистрации влечет за собой те же правовые последствия, что и ликвидация предприятия.

Учредители же не отвечают по долгам предприятия, а предприятие не отвечает по долгам учредителей, особенно когда таковых нет. Но при этом, уставными документами предприятия может предполагаться иной порядок ответственности учредителей и руководителя.

 


Пожалуйста подскажите, в течение какого срока дело о недостоверном декларировании товаров (хотя и не умышленном), предназначенных для личного потребления, вывозимых через таможенную границу РБ должно быть передано в суд? … тамож.декларация заполнялась в крайне нервной обстановке, возможности пересчитать вещи не дали, вещи конфискованы все, прошел месяц, в суд не вызывают... Когда надо начинать действовать?

 

Согласно ст. 109 Таможенного кодекса Республики Беларусь перемещение физическими лицами товаров, не предназначенные для производственной или иной коммерческой деятельности, могут перемещаться физическими лицами через таможенную границу Республики Беларусь в упрощенном, льготном порядке, определяемом Правительством Республики Беларусь. Предназначение товаров устанавливается исходя из их характера и количества, частоты перемещения товаров с учетом всех обстоятельств поездки физического лица и при отсутствии оснований полагать, что товары перемещаются через таможенную границу Республики Беларусь не в целях личного пользования или потребления физическим лицом или членами его семьи. Правительство Республики Беларусь вправе устанавливать количественные или стоимостные ограничения на перемещение через таможенную границу Республики Беларусь в упрощенном, льготном порядке отдельных категорий товаров не для коммерческих целей. Среди административных правонарушений ст. 224 Кодекса называет неуведомление при ввозе товаров и транспортных средств о пересечении таможенной границы Республики Беларусь; неуведомление или недостоверное уведомление о намерении вывезти товары и транспортные средства за пределы таможенной территории Республики Беларусь; нарушение порядка производства таможенного оформления; невыполнение должностными и иными лицами требований, действующих в таможенном деле. При этом, согласно Кодексу к административным таможенным правонарушениям относятся противоправные, виновные (умышленные или неосторожные) действия либо бездействие, посягающие на установленный порядок таможенного регулирования.

Согласно ст. 225 должностные лица таможенных органов вправе применять следующие меры обеспечения производства по делам об административных таможенных правонарушениях:

  1. экспертизу;
  2. поручение о производстве отдельных действий по делу об административном таможенном правонарушении;
  3. опрос лиц по делу об административном таможенном правонарушении;
  4. истребование документов, необходимых для производства по делу об административном таможенном правонарушении или его рассмотрения;
  5. проведение таможенного обследования;
  6. осмотр;
  7. предъявление товаров, транспортных средств, документов на них и иных предметов для опознания;
  8. получение необходимой для производства по делу об административном таможенном правонарушении или его рассмотрения информации от государственных органов и лиц;
  9. проведение ревизий, проверки, инвентаризации по делу об административном таможенном правонарушении;
  10. наложение ареста на товары, транспортные средства и иное имущество. При этом про наложение ареста обязательно выносится соответствующее постановление.

Как видим о конфискации речь не ведется.

Согласно ст. 238 лицо, в отношении которого принято решение таможенным органом Республики Беларусь, совершено действие должностным лицом таможенного органа Республики Беларусь, а также лицо, в отношении которого решение не принято или требуемое действие не совершено в течение трехмесячного срока, вправе обратиться в этот таможенный орган в двухмесячный срок со дня принятия решения, совершения действия либо истечения срока их принятия или совершения с запросом о причинах и основаниях принятого решения или совершенного действия либо непринятия решения или несовершения действия, если это затрагивает права и законные интересы такого лица. Запрос подлежит рассмотрению таможенным органом Республики Беларусь в месячный срок. При подаче письменного запроса ответ должен быть дан в письменном виде. При этом обязательный судебный порядок (или хотя бы ссылку на таковой) на первоначальном этапе таможенное законодательство Беларуси не предусматривает, предлагая изложенное выше право запроса по истечении трехмесячного срока со дня события.

 


 

Наталья Плешкова
юрист

вверх страницы вверх страницы

  « вернуться к оглавлению консультаций

© Наталья Плешкова, Сергей Скибун - 2000