обозреватель консультации публикации это мы не проходили опять учиться давайте знакомиться о проекте написать письмо
обозреватель консультации публикации это мы не
проходили
опять учиться давайте
знакомиться
о проекте написать
письмо

  « главная страница

 

 

 02.09.2001 

Недавно среди ночи по окну моей квартиры были произведены несколько выстрелов из пневматического оружия, в результате … возникла реальная опасность выкидыша у беременной на 7 месяце жены (в результате сильного испуга и нервного стресса). … достоверно известно, кто стрелял и откуда. На какие размеры возмещения морального ущерба мы можем рассчитывать, при каких условиях и в соответствии с какими законодательными актами Украины?


Розділ ІІ Конституції України проголосив життя і здоров'я людини, її особисту недоторканість найвищою соціальною цінністю і особистими немайновими благами фізичної особи. За ст.440-1 Цивільного Кодексу України (ЦК), моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням:

  • суті позовних вимог (1),
  • характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду (2),
  • фізичних чи моральних страждань потерпілого (3),
  • а також інших негативних наслідків,
але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати (тобто не менше 118грн. помножених на 5). Верхньої межі розміру відшкодування не встановлено. Ст.440-1 не передбачає також урахування ступеню вини заподіювача моральної шкоди, а тому є можливість вимагати повного відшкодування. Хоча Пленум Верховного Суду України вважає інакше, що підкреслене у його постанові від 31.03.95, п.5 і 9. В позові про відшкодування моральної шкоди необхідно обґрунтовано викласти обставини, особливо ті, що вище позначені цифрами 1, 2 і 3. Важливим моментом є демонстрація причинного зв'язку між діянням особи, що заподіяла шкоду та негативними наслідками. Для обґрунтування позовних вимог можна використовувати всі засоби доказування, такі як показання свідків, речові і письмові докази тощо. В юридичній літературі виведені навіть формули обґрунтованого розрахунку розміру моральної шкоди, однак можливість уніфікації випадків її завдання є спірною. Більшість позовів про відшкодування моральної шкоди є нетиповими, тому є сенс звернутися по професійну допомогу до фахівця з права.

 


Цікавить питання, щодо захисту авторських прав на винахід (вдосконалення) в період його подання, проходження, перевірки на оригінальність і чистоту. Які існують гарантії щодо нерозголошення змісту винаходу з боку реєструючих органів?
 


Автор пропозиції, що має ознаки винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, може набути патентних прав лише за умови відповідної кваліфікації його пропозиції патентним відомством, яке входить до складу Державного комітету з питань науки і інтелектуальної власності. А тому пропозиція повинна бути втілена в креслення, зразок чи описана так, щоб її сутність було б зрозумілою і доступно іншим особам і придатна для користування. Пріоритет пропозиції визначається за датою надходження заявки до патентного відомства України. Подані заявки мають відповідати відповідно Правилам складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель, затвердженим наказом Держпатенту України від 17.11.94., Правилам складання і подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок, затвердженим наказом Держпатенту України від 15.01.95., і вимоги, що там міститься виконати не легко. Зі ст.11 Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” та ст.10 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” можна зробити висновок, що дата надходження заявки вважається більш ранньою, якщо така заявки не була відкликана або відхилена.

Після надходження заявки до патентного відомства заявка підлягає спеціальній експертизі за Правилами проведення експертизи заявки на винахід (корисну модель) від 19.04.95. Проводить експертизу Науково-дослідний центр патентної експертизи (НДЦПЕ). Відомості про заявку не підлягають незаконному розголошенню, їх вважають конфіденційними з дати надходження заявки до НДЦПЕ до публікації відомостей про заявку або до видачі охоронного документа (ст.19 Закону “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”) Доступ третьої особи до матеріалів заявки забороняється, за винятком випадків, коли такий доступ здійснюється за дозволом заявника або за рішенням компетентного органу. Однак довести таке розголошення важко, особливо коли щодо заявника ще не було прийнято рішення про встановлення дати подання заявки. Усі заявки проходять формальну експертизу (виявлення, чи належить пропозиція до об'єктів винаходу, перевірка наявності віх документів, відповідності їх встановленим вимогам), а заявка на винахід підлягає експертизі по суті. Патентне відомство після проведення формальної експертизи може прийняти рішення про видачу патенту або проведення експертизи по суті. Патент, на вимогу заявника, може бути виданий без проведення експертизи по суті під відповідальність заявника і без гарантії його чинності. Також можна установити національний пріоритет за заявником: надіслати до патентного відомства частину документів, а інші додати протягом двох місяців. Однак слід пам'ятати, що рішення про встановлення дати подання заявки патентне відомство надсилає заявникові лише після надходження документа про сплату збору за подання заявки, інакше заявка вважається неподаною, до того ж обов'язкової для винесення такого рішення є наявність таких матеріалів: клопотання у довільній формі про видачу патенту, викладене українською мовою; відомостей про заявника та його адресу, викладені українською мовою; частини, яка зовнішньо нагадує опис винаходу (корисної моделі). Тобто, з одного боку датою подання заявки є дата одержання матеріалів, а з іншого – її встановлює патентне відомство у своєму рішенні. Строк надіслання такого рішення заявникові конкретно не визначений, на виправлення і уточнення поданої заявником інформації встановлено двомісячний строк від одержання повідомлення.

Відповідно до п.8 ст.15 Закону “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” заявникові надається тимчасова охорона заявленої пропозиції в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої опубліковано відомості про заявку. Така охорона діє з дати публікації відомостей про заявку до дати публікації в офіційному бюлетені відомостей патенту чи про припинення діловодства щодо заявки. За міжнародною заявкою тимчасова охорона дія з дня міжнародної публікації. Публікація відомостей про заявку відбувається через 18 місяців від дати її подання, але заявник може клопотати про прискорення такої публікації.

Заявник має право з власної ініціативи чи на запрошення відомства особисто або через свого представника брати участь у розгляді питань, що виникли під час проведення експертизи заявки (п.8 Порядку розгляду заявки на винахід (корисну модель), затвердженого наказом Держпатенту України від 29 листопада 1996 р. N 244). Однак, на практиці єдиним для винахідника засобом захисту своїх прав від зловживань посадових осіб, а також пересічних осіб, що випадково отримали доступ до конфіденційної інформації, є невключення до інформації, поданої до патентного відомства, такого елементу свого витвору, без якого його функціонування чи інше застосування не можливе, однак пропозиція при цьому виявляється зрозумілою.

 


Подскажите выход из сложившейся ситуации: в магазине куплена эл. плита (недорогая). Деньги заплачены. После этого продавец предлагает чуть подождать до прихода новой партии плит и получить возможность выбора. О том, что нашу плиту продали кому-то, мы узнаем, когда просим доставить нам плиту. Нам опять предлагают подождать. Но по прошествии 2-х месяцев сообщают, что плит таких (дешевых) больше не будет, и предлагают вернуть деньги. Но в магазинах продаются только дорогие плиты известных марок, и на эти деньги мы купить плиту не сможем.


Якщо право власності переходить до покупця раніше передачі речі , продавець зобов'язаний до передачі зберігати річ (ст.230 Цивільного Кодексу України - ЦК). Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (ст.128 цього Кодексу). Якщо продавець на порушення договору не передає покупцеві продану річ, покупець вправі вимагати передачі йому проданої речі і відшкодування збитків, завданих затримкою виконання (ст.231 ЦК). Споживач має право вимагати від продавця, щоб якість придбаного ним товару умовам договорів, а також інформації про товар, яку надає продавець (ст.12 Закону “Про захист прав споживачів”). Споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт і надання послуг і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступає до виконання договору (ст.15 того ж Закону). Що буде збитком у такому випадку? По-перше – це різниця в ціні між купленою плитою, та більш дорогими, які є в продавця. А тому, покупець має право вимагати передачі йому і більш дорогою плити. По друге – витрати, які були здійснені продавцем у зв'язку з відсутністю в нього плити, наприклад – вимушені витрати у місцях громадського харчування через відсутність засобу приготування їжі.

За захистом своїх прав можна звернутися із скаргою до управління захисту прав споживачів або безпосередньо до суду. В якості доказів в обґрунтування позову слід обов'язково мати документи про придбання плити (чек), не зайвим було б звернутися з вимогою віддати куплену плиту в присутності свідків, а також якось зафіксувати марку плити, якщо її не проставлено в розрахунковому документі, напр. письмово звернутись з відповідним проханням до магазину. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ст.24 Закону “Про захист прав споживачів” споживачі за своїм вибором подають позови до суду за місцем свого проживання або за місцезнаходженням відповідача, за місцем заподіяння шкоди або за місцем виконання договору. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

 


Могу ли я публиковать в своей газете снимки, скопированные с интернет-сайтов, если на сайте не указан ни автор снимка, ни координаты владельца сайта?
 
 


Стаття 11 Закону “Про авторське право і суміжні права” проголошує, що “якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство.” Стаття 21 Закону містить вичерпний перелік випадків вільного використання твору із зазначенням імені автора (у випадку поставленого запитання сайт є представником автора). Так, без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення, допускається:

  1. використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;
  2. використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;
  3. відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;
  4. відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;
  5. відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях;
  6. видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;
  7. відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;
  8. публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;
  9. відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;
  10. відтворення твору бібліотеками та архівами, для навчання, копіювання, модифікація і декомпіляція комп'ютерних програм, та у особистих цілях.
Розміщення фотографій на сайті є їх оприлюдненням (опублікуванням). Публікація їх в газеті з посиланням на сайт як на джерело може підпадати під ознаки п.1, 2, 4, 9 статті 21 Закону “Про авторське право і суміжні права” в залежності від характеру фотографій.

 


Ответчики из трех назначенных судьей заседаний были на одном (последнем), после этого три раза не явились на суд. Судья назначила заседание в четвертый раз, хотя после второго, не состоявшегося, заседания обещала принять меры. Дело находится в судопроизводстве от этих бесконечных переносов уже пять месяцев. Я не могу устроиться на работу. Суть дела: выплата задолженностей по зарплате и незаконное увольнение.


Согласно ст.148 Гражданского процессуального кодекса Украины (ГПК) дело по трудовому спору должно быть рассмотрено в семидневный сток после окончания подготовки дела к судебному рассмотрению. Ст.172 ГПК откладывает рассмотрение дела в случае неявки лица, о котором нет известий о вручении повесток, или в случае неявки по уважительным причинам. В случае повторной неявки истца или ответчика, уведомленных о судебном заседании, не зависимо от ее причин, суд рассматривает дело по имеющимся материалам, если в деле материалов о правах и взаимоотношениях сторон достаточно. Если суд признает необходимым дачу личных пояснений не явившейся стороны, рассмотрение дела снова откладывается. Кроме названных случаев, согласно ст.176 ГПК рассмотрение дела откладывается в связи с необходимостью затребовать новые доказательства.

Тем не менее, нарушение семидневного строка, предусмотренного для рассмотрения трудовых споров, и возможные расхождения причин откладывания рассмотрения с теми, которые перечислены в ГПК, может стать содержанием жалобы о нарушении судьей законодательства при рассмотрении судебного дела и обязательств, возложенных на судью ст.6 Закона "О статусе судей" в квалификационную комиссию судей по месту расположения суда. По результатам рассмотрения такой жалобы возможно наложение на судью дисциплинарной ответственности в соответствии с Законом "О квалификационных комиссиях, квалификационной аттестации и дисциплинарной ответственности судей судов Украины".

 


Каковы у нас шансы на удочерение? Муж со своей женой развелся. У них на тот момент был общий ребенок. После развода ребенок жил или с нами или с родителями мужа.
Ребенок сам не хочет общаться с матерью. Ей скоро исполнится 10 лет, и мы слышали, что в этом возрасте ребенок имеет право слова в суде, и что по его желанию его оставляют там, где он хочет.
Бывшая супруга моего мужа была прописана в квартире его родителей-пенсионеров, а те когда приватизировали свою квартиру, то приватизировали и на его бывшую жену. После развода, обратилась в суд, и ей присудили определенную жилплощадь. Тем не менее, она там после этого не жила и ребенком практически не интересовалась. Все это время она писала всякие жалобы по разным инстанциям. После её жалоб о том, что ей якобы не дают общаться с ребенком, вынесли решение, чтобы она обращалась в суд, но этого пока еще не было.
Она даже писала в суд, после чего вынесли решение о принудительном её вселении, что якобы её не пускают жить в приватизированную квартиру. Но когда она пришла с судоисполнителями, и они увидели, что ей действительно никто не препятствует, они поняли, что она обманывает, а этим прикрывается только лишь для того, чтобы говорить, что ей якобы не дают общаться с ребенком.


Відповідно до ст.67 Кодексу про шлюб і сім'ю (далі – КпШС) “якщо батьки не проживають разом, то від їх згоди залежить, при кому повинні проживати неповнолітні діти. При відсутності згоди між батьками спір вирішується судом, виходячи з інтересів дітей і з урахуванням їх бажання”. При цьому суд, при розгляді спору заслуховує думку дитини, але визначальними є інтереси дитини, а не її думка. При розгляді спорів про дітей у таких випадках, суд виходить з інтересів дітей і умов їх нормального розвитку та виховання. При цьому, якщо дитина досягла десяти років, суд повинен з'ясувати у неї, при кому з батьків вона бажає залишитися. Висловлене дитиною бажання не є обов'язковим для суду, якщо суд визнає, що залишення дитини при тому з батьків, на якого вона вказує, не відповідає її інтересам. При розгляді позову батьків про відібрання дітей від осіб, які удержують дітей у себе без законних на те підстав, суд не зв'язаний правом батьків, коли визнає, що передача їм дитини суперечить інтересам останньої (ст.69 КпШС).

Однак в даному випадку слід враховувати, що для усиновлення дитини необхідна письмова згода батьків, крім випадків, коди вони невідомі, позбавлені батьківських прав чи визнані недієздатними. При цьому, відповідно до п.4 ст.106 КпШС якщо “батьки понад 6 місяців не проживають разом з дитиною і без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги і турботи”, дитина може бути усиновлена без їх згоди. Особи, у сім'ї яких проживає дитина, мають переважне право на її усиновлення в силу п.3 ст.103-1 КпШС. Для усиновлення потрібна згода усиновлюваного, якщо він досяг десятирічного віку (ст.104 КпШС). Тобто, шанси відносно удочеріння дочки свого чоловіка новою дружиною з урахуванням ситуації, описаної у запитанні, можна розглядати як високі, якщо будуть підготовлені докази умов, при яких удочеріння стане можливим (непроживання матері з дитиною та неучасть у турботі про неї, наявність шлюбу з батьком дівчинки, згода дівчинки на її удочеріння з новою дружиною, наявність в новоствореній сім'ї можливостей, що будуть розцінені як такі, що відповідають інтересам дитини, тощо). Деякі факти можна підтвердити показаннями свідків: батьки чоловіка, державні (чи судові залежно від часу проведення примусового вселення) виконавці, сусіди. Орган з опіки і піклування зобов'язаний надати відповідний висновок.

На всю квартиру, де колишня дружина має частку в спільній власності, вона розраховувати не може, саме тому, що квартира була приватизована. Інші власники квартири (батьки) можуть зажадати виділення своєї частки у спільному майні (подати відповідний позов до суду), і скоріше саме частка колишньої дружини виявиться такою, яку не можна виділити в натурі через її розмір. З іншого боку, як власник своєї частки у квартирі колишня дружина не може бути її позбавлена та виселена (Закон “Про власність”). Однак, коли проводилось примусове вселення зі участю виконавців, вони складали акт про цю виконавчу дію, де мали сказати про те, що перешкод у здісненні своїх прав колишній дружині ніхто не чинив, і що вона мала можливість забезпечити доступ до квартири самостійно. Цей документ може бути використаний як доказ у суді, документи того виконавчого провадження на даний час напевне знаходяться в архіві.

 


Я директор ООО, своими приказами выплачивал в течение 2000 г. премии работникам ООО. Два участника общества, подали иск в суд о взыскании с директора всей суммы премий выплаченных за год, на том основании, что он распределил чистую прибыль без согласия общего собрания участников и тем самым превысил свои полномочия.
Заключение внешнего аудитора, о том, что иск безоснователен т.к. премии относятся за счет себестоимости и никакого отношения к распределению прибыли не имеют, а другие премии за счет чистой прибыли выплачивались директором на основании пункта Положения о премировании (утвержденного общим собранием участников), который гласит: “Поощрительные премии, выплачиваются администрацией исходя из величины чистой прибыли предприятия на дату премирования”, судом воспринято критически.


Согласно действующему на территории РФ Плану счетов, для проведения расчетов с персоналом по оплате труда предназначен Счет 70 с соответствующим названием. Этот счет предназначен для обобщения информации о расчетах с работниками организации по оплате труда (по всем видам оплаты труда, премиям, пособиям, пенсиям работающим пенсионерам и другим выплатам), а также по выплате доходов по акциям и другим ценным бумагам данной организации. В корреспонденции со счетами учета затрат на производство (расходов на продажу) и других источников (то есть с позиции формирования себестоимости) отражаются суммы оплаты труда, причитающиеся работникам. Суммы оплаты труда, начисленные за счет образованного в установленном порядке резерва на оплату отпусков работникам и резерва вознаграждений за выслугу лет, выплачиваемого один раз в год, отражаются в корреспонденции со счетом 96 "Резервы предстоящих расходов". Суммы начисленных пособий по социальному страхованию пенсий и других аналогичных сумм - в корреспонденции со счетом 69 "Расчеты по социальному страхованию и обеспечению" А вот суммы начисленных доходов от участия в капитале организации и т.п. отражаются в корреспонденции со счетом 84 "Нераспределенная прибыль (непокрытый убыток)".

Пункт Положения о премировании, на которое ссылается аудитор, скорее определяет формирование размера поощрительных премий, чем самостоятельность действий администрации по их выплате. К тому же само понятие “поощрительные премии” на основании того же пункта легко истолковать как доходы от участия в капитале, поскольку согласно ему они рассчитываются на основе величины чистой прибыли предприятия. Очевидно, что для построения защиты в данном судебном разбирательстве директору нужно поискать иные пути.

 


 

Наталья Плешкова
юрист

вверх страницы вверх страницы

  « вернуться к оглавлению консультаций

© Наталья Плешкова, Сергей Скибун - 2000