обозреватель консультации публикации это мы не проходили опять учиться давайте знакомиться о проекте написать письмо
обозреватель консультации публикации это мы не
проходили
опять учиться давайте
знакомиться
о проекте написать
письмо

  « главная страница

 

 

Дата выпуска - 01.11.2001 

Содержание выпуска
  1. Алименты на ребенка
  2. Выписка из квартиры
  3. Предоставление квартиры при сносе дома
  4. О гражданстве Украины
  5. Задержка трудовой книжки при увольнении
  6. Процентная надбавка к окладу
  7. Декретный отпуск

Мой бывший муж работает в иностранной компании за границей по контракту. Прошу объяснить, каким образом он должен платить алименты на ребенка.

*     *     *

Размер алиментов, взыскиваемых с родителей на несовершеннолетних детей, зависит от заработка (дохода) родителей. Верхняя граница суммы на содержание детей законом не установлена. По общему правилу ст.82 Кодекса о браке и семье Украины алименты на несовершеннолетних детей с их родителей взыскивается в размере: на одного ребенка – четверть, на двоих детей – треть, на троих и более – половина заработка (дохода) родителей, однако не менее половины налогонеоблагаемого минимума доходов граждан на каждого ребенка (т.е. 8грн. 50к.).

При выезде гражданина, обязанного платить алименты, за границу для работы по контракту, по которому такой гражданин получает заработную плату только за границей, алименты удерживаются из 100% заработной платы, которую плательщик алиментов получал до заключения контракта, либо исходя из его заработной платы за последний месяц работы на момент выезда, или пятикратного размера минимальной заработной платы на момент проведения расчетов. Регулируются такие отношения Постановлением КМУ от 26.02.93 №146.

 


Я хочу продать квартиру, где я являюсь по договору купли-продажи хозяйкой. В этой квартире я прописала своего брата (хотя сама там не прописана и не проживаю). В настоящий момент я хочу продать квартиру из-за того, что мой брат не оплачивает коммунальные услуги. Как я могу его выписать из квартиры (он сам выписываться не хочет), т.к. я нашла покупателей на продажу.

*     *     *

Чинить препятствия в осуществлении собственником его права распоряжения имуществом прописанный жилец не имеет права. Право распоряжения собственника своей квартирой (в том числе ее продажа) предусмотрено ст.150 Жилищного кодекса (далее – ЖК). В случае невозможности разрешить вопрос по договоренности, необходимо обратиться в суд по месту нахождения квартиры с иском о выселении в принудительном порядке.

 


Я нахожусь в разводе в течение 6 лет. От брака есть совместный сын 11 лет. Мы с сыном прописаны в одной усадьбе с бывшим мужем, а проживаем отдельно во времянке, принадлежащей по праву собственности свекрови. Имею ли я право при сносе дома получить вместе с сыном отдельно 2-х комнатную квартиру, учитывая во внимание то, что свекровь и бывший муж не возражают?

*     *     *

Согласно ст.171 Жилищного кодекса в случае сноса гражданам предоставляются по установленным нормам квартиры (имеются в виду нормы обеспечения жильем в вашем населенном пункте) в домах государственного или общественного жилищного фонда. При этом статья 174 определяет, что порядок предоставления квартир устанавливает Совет Министров СССР. Действующая и ныне устаревшая норма Жилищного кодекса реализовывалась в соответствии с действующей на Украине Инструкцией о порядке и условиях расчетов, связанных со сносом, переносом и восстановлением жилых домов, строений и устройств, находящихся в личной собственности граждан N 72-Д от 29.12.84. Поскольку бывшие супруги более не являются членами одной семьи, то и предоставление жилья в данном случае производится как разным семьям. Место жительства несовершеннолетнего ребенка определяется местом жительства его родителей.

 


Ситуация сложилась так, что события и время не позволили мне вернуться на Украину для оформления разрешения на постоянное место жительства за рубежом. По истечении 5 лет мой заграничный паспорт утратил силу, и немецкие учреждения выдали так называемый эрзац паспорт, дающий право проживания на территории Германии. На консульском учете в посольстве Украины я не состою, поскольку в теперь уже не действительном паспорте отсутствует соответствующая печать "постоянное место жительства". В ноябре 2001 года исполняется 7 лет, как я покинула Украину, где с 1994 года также не имею официальной прописки. Согласно закону Украины о гражданстве статья 20, пункт 4, я утрачиваю гражданство Украины, как особа, которая без уважительных причин не встала на консульский учет в течении 7 лет.

*     *     *

В нынешнем году принят новый Закон "О гражданстве Украины", согласно статьи 2 которого невозможным является лишение гражданства Украины, автоматическое прекращение гражданства Украины, а также случае безгражданства являются недопустимыми. Статья 19 этого Закона предполагает утрату гражданства Украины в случае приобретения гражданства другого государства, однако при этом не допускается безгражданство лица. Для выхода из гражданства необходимо обратиться с соответствующим заявлением, при этом обратившееся лицо является гражданином Украины до момента принятия решения про его выход из гражданства. Лица, постоянно проживающие за границей, с заявлением о выходе из гражданства обращаются в дипломатические представительства или консульские учреждения Украины в стране их проживания. По результатам рассмотрения заявления и приложенных к нему документов (таких, как документ государства, что обязуется дать гражданство выходящему гражданину Украины) принимается решение. Положительное решение вопроса о выходе из гражданства Украины и будет свидетельством о последующей непринадлежности лица к гражданству Украины.

 


Я уволился с предприятия "по собственному желанию" и в течении достаточно долгого периода времени не могу забрать свою трудовую книжку. Администрация предприятия не отдает мне ее, объясняя это тем, что у меня есть задолженность перед предприятием, которое оплачивало мне покупку запасных частей для ремонта автомобиля. Насколько я понимаю, то не выдавать мне трудовую книжку предприятие не имеет права, а материальные споры это предмет отдельного разбирательства. Подскажите, пожалуйста, какими документами регламентируются наши отношения, кто прав в этой ситуации и что мне предпринять.

*     *     *

Согласно ст.47 Кодекса законов о труде в день увольнения работника работодатель должен выдать ему надлежащим образом оформленную трудовую книжку и произвести с ним расчет. За задержку трудовой книжки предусмотрена ответственность в виде оплаты среднего заработка работнику за все время задержки трудовой.

Статья 125 того же кодекса предусматривает компенсацию работникам за инструменты и иные средства, которые ими используются для выполнения служебных обязанностей.

 


В феврале 1999 г. был издан приказ о снятии процентной надбавки к окладу. За два месяца мене не предупредили. С приказом не ознакомили. Возможно ли поднятие вопроса о признании недействительным данного приказа в октябре 2001 г.?

*     *     *

Статья 233 Кодекса законов о труде ограничивает срок обращения гражданина в суд по трудовому спору трехмесячным сроком. Так что остается только возможность переговоров с администрацией предприятия, результат которых будет все же зависеть от решения руководства, поскольку вопрос о надбавках находится в его компетенции.

 


Что такое декретный отпуск? Каковы его условия, оплата, сохранение рабочего места. Что должен знать директор коммерческой фирмы о дикретном отпуске и отпуске после родов.

*     *     *

Кодекс законів про працю України призначає правам вагітних жінок та жінок, що мають дітей, цілу низку статей. Так, стаття 176 встановлює заборону на залучення вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження Стаття 177 зазначає, що жінки, що мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатись до надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.

Стаття 178 передбачає переведення на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років відповідно до медичного висновку До вирішення питання про надання вагітній жінці відповідно до медичного висновку іншої роботи, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за рахунок підприємства, установи, організації. Жінки, які мають дітей віком до трьох років, в разі неможливості виконання попередньої роботи переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою до досягнення дитиною віку трьох років. Якщо заробіток таких жінок на легшій роботі є вищим, ніж той, який вони одержували до переведення, їм виплачується фактичний заробіток.

За статтею 179 відпустки у зв'язку з вагітністю, пологами і для догляду за дитиною надаються на підставі медичного висновку жінкам тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів - 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів. Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів (140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів). Вона надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів. За бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню. Підприємства, установи та організації за рахунок власних коштів можуть надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається, якщо дитина перебуває на державному утриманні. У разі, якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов'язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку. Відпустки для догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною. За бажанням жінки або вказаних осіб у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідно до розділу II Закону Української РСР N 871-12 від 20 березня 1991 р. частково оплачувані відпустки з 1 січня 1992 р. надаються жінкам до досягнення дитиною віку трьох років. За статтею 180 у разі надання жінкам відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати до неї щорічні основну і додаткову відпустки незалежно від тривалості її роботи на даному підприємстві, в установі, організації в поточному робочому році.

Порядок надання відпустки для догляду за дитиною і зарахування її до стажу роботи визначає стаття 181, згідно якої відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати надаються за заявою жінки або осіб, що фактично доглядають за дитиною, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час зазначених відпусток до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Деякі інші умови мають бути створені для жінки згідно статті 183: жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Ці перерви надаються не рідше ніж через три години тривалістю не менше тридцяти хвилин кожна. При наявності двох і більше грудних дітей тривалість перерви встановлюється не менше години. Строки і порядок надання перерв установлюються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим комітетом підприємства, установи, організації і з врахуванням бажання матері. Перерви для годування дитини включаються в робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Стаття 184 встановлює гарантії при прийнятті на роботу і заборону звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей. При відмові у прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним орган зобов'язані повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмову у прийнятті на роботу може бути оскаржено у судовому порядку. Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Стаття 185 передбачає надання вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, путівок до санаторіїв та будинків відпочинку і подання їм матеріальної допомоги власником підприємства або уповноваженим ним органом.

 


 

Наталья Плешкова
юрист

вверх страницы вверх страницы

  « вернуться к оглавлению консультаций

© Наталья Плешкова, Сергей Скибун - 2000