обозреватель консультации публикации это мы не проходили опять учиться давайте знакомиться о проекте написать письмо
обозреватель консультации публикации это мы не
проходили
опять учиться давайте
знакомиться
о проекте написать
письмо

  « главная страница

 

 

Дата выпуска - 17.11.2001 

Содержание выпуска
  1. Хранение бухгалтерских документов
  2. Официальный отказ от участия в заседании Верховной Рады
  3. Уничтожение земельных знаков
  4. Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкоголем і тютюном
  5. Получение гражданства Украины
  6. Создание молодежной организации
  7. Исполнение обжалованого решения суда
  8. Прописка
  9. Стоянка автотранспорта
  10. Борги акціонерного товариства
  11. Услуги арбитражного управляющего

Сколько времени должны храниться на предприятии бухгалтерские документы, которые свидетельствуют о размере заработной платы работника?

*     *     *

Термін зберігання бухгалтерських документів згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, визначається відповідно до Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, з вказуванням строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України N 11-а від 31.03.97. Для документів, що містять відомості про заробітну плату працівника, такий термін зберігання становить 3 роки.

 


Какие действия ВРУ должна совершить в случае официального отказа части народных депутатов от участия в заседании ВРУ?

*     *     *

Реєстрація депутатів проводиться перед кожним пленарним засіданням з пред'явленням посвідчення, персональної картки для голосування і з особистим підписом депутата. Дані цієї реєстрації разом з даними про реєстрацію, одержаними за допомогою електронних засобів, є підставою для відкриття засідання. На початку кожного засідання Верховної Ради головуючий на засіданні проводить за допомогою електронних засобів поіменну реєстрацію народних депутатів України, присутніх на засіданні, повідомляє Верховну Раду про кількість депутатів, про яких відомо, що вони відсутні з поважних причин. Секретаріат Верховної Ради вивішує у залі засідань Верховної Ради список депутатів, про яких відомо, що вони відсутні на засіданні з поважних причин.

Відповідно до статті 3.1.6. 1. Регламенту Верховної ради України , засідання Верховної Ради відкривається і проводиться, якщо на ньому присутня кількість депутатів, зазначена в ч.2 ст.104 Конституції України, тобто якщо на засіданні присутні не менш як дві третини від фактичної кількості народних депутатів України, повноваження яких визнані і не припинені у встановленому законом порядку, але більше половини її конституційного складу. Але це посилання було зроблено на стару Конституцію 1978 року. Чинна сьогодні Конституція України 1996 року містить визначення правомочності Верховної Ради, але не торкається власне засідань. Згідно Регламенту, якщо відкриття пленарного засідання неможливе у зв'язку з відсутністю за даними реєстрації необхідної кількості депутатів, головуючий на засіданні відкладає відкриття засідання на одну годину, або переносить засідання на наступний за розкладом пленарних засідань чи визначений Верховною Радою день, або переходить до розгляду питання про застосування заходів для забезпечення присутності депутатів на засіданнях Верховної Ради та її органів, а також про перенесення дати чи часу засідання. Такі рішення приймаються більшістю голосів депутатів, присутніх на засіданні, незалежно від їх кількості.

 


Сосед уничтожает земельные знаки установленные землемером согласно акта о земле. После очередного раза землемер отмерил до сантиметра оба участка установил земельные знаки и составил акт с предупреждением об ответственности. Что делать?

*     *     *

Знищення громадянами межових знаків меж землекористувань становить адміністративне правопорушення за статтею 56 Кодексу України про адміністративне правопорушення і тягне за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі правопорушення відповідно до положень Статті 238-1 зазначеного кодексу розглядають органи земельних ресурсів. В даній ситуації для притягнення порушника до такого виду відповідальності є всі підстави, до органу земельних ресурсів з цього приводу слід звернутися зі скаргою.

Крім того, як законний володілець земельної ділянки постраждала сторона має право звернутися за до суду за місцем розташування ділянки з заявою про усунення перешкод у здійсненні прав власника земельної ділянки на підставі частини 2 статті 48 Закону України “Про власність”.

 


Хто видаватиме ліцензії на право роздрібної торгівлі алкоголем і тютюном - Департамент адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом алкоголю і тютюну чи місцеві державні адміністрації?

*     *     *

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва тютюнових виробів, оптової, роздрібної торгівлі тютюновими виробами, затверджених Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України 16.01.2001 N 4/14, ліцензії на виробництво, оптову та роздрібну торгівлю тютюновими виробами видаються органом уповноваженим чинним законодавством. Департамент адміністрування акцизного збору та контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів зазначений в якості органу, що видає такі ліцензії у Переліку органів ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. N 1698. Той же Департамент цим же Переліком визначений як орган, що надає ліцензії на здійснення виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, оптової, роздрібної торгівлі алкогольними напоями. Міністерство фінансів України у Наказі N 163 від 03.04.2001 визначає Державний департамент регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну як суб'єкта здійснення замовлення на виготовлення затверджених форм бланків ліцензій, тобто потрапляння бланків ліцензій до інших органів не передбачено.

Указ Президента України “Про посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” від 11 липня 2001 року N 510/2001 роз'яснив, які кроки мають бути здійснені у зв'язку з ліквідацією Державного департаменту регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну у складі Міністерства фінансів України. Функції із забезпечення реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів покладаються на Державну податкову адміністрацію України. У складі Державної податкової адміністрації України передбачається створення відповідного департаменту з питань реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та його територіальних підрозділів. Так, Постановою КМУ від 7 серпня 2001 р. N 940 передбачено утворення у складі Державної податкової адміністрації Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи, у складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі - регіональні управління Департаменту з правами юридичної особи та їх територіальні підрозділи. Завданнями Департаменту поряд з іншими є

  • ліцензування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами; зупинення дії та анулювання виданих ним ліцензій;
  • надання згоди Міністерству економіки на видачу ліцензій на експорт та імпорт спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів у встановленому порядку.
На сьогодні дію нормативних актів, про які йдеться на початку консультації, ще не припинено. однак діють переважно перед ними все ж такі Указ Президента від 11 липня 2001 року N 510/2001 та Постанова КМУ від 7 серпня 2001 р. N 940 як найпізніші нормативні акти з цього питання. Видача ліцензій цими документами віднесено до компетенції Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів у складі Державної податкової адміністрації.

Положення про Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів затверджено Наказом ДПА України 21.08.2001 р. N 331.

 


Обращаюсь к Вам за консультацией с вопросом касательно гражданства Украины. Могу ли я и члены моей семьи сейчас получить гражданство Украины без 5 летнего постоянного жительства на Украине… что для этого нужно сделать?

*     *     *

Стаття 9 Закону "Про громадянство України" визначає умови прийняття до громадянства України, за якими іноземець або особа без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України. Такими умовами є:

  1. визнання і дотримання Конституції України та законів України;
  2. зобов'язання припинити іноземне громадянство або неперебування в іноземному громадянстві (для осіб, які були громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони). Особи, які є іноземцями, мають взяти зобов'язання припинити іноземне громадянство і подати документ про це, виданий уповноваженими органами відповідної держави, до органу, що прийняв документи про прийняття їх до громадянства України, протягом року з моменту прийняття їх до громадянства України. Якщо особа, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від неї причин не може його отримати або їй надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, вона подає декларацію про відмову від іноземного громадянства. Це правило не поширюється на осіб, які є громадянами держав, міжнародні договори України з якими дозволяють особам звертатися для набуття громадянства України за умови, якщо доведуть, що вони не є громадянами іншої договірної сторони. Зобов'язання припинити іноземне громадянство не вимагається від іноземців, які є громадянами держав, законодавство яких передбачає автоматичне припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства іншої держави або міжнародні договори України з якими передбачають припинення особами громадянства цих держав одночасно з набуттям громадянства України, а також осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, та осіб без громадянства;
  3. безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п'яти років. Ця умова не поширюється на особу, яка перебуває у шлюбі з громадянином України терміном понад два роки та постійно проживає в Україні на законних підставах, і на особу, яка постійно проживає в Україні на законних підставах та перебувала з громадянином України понад два роки у шлюбі, який припинився внаслідок його смерті. Для осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні чи притулку в Україні, а для осіб, які в'їхали в Україну особами без громадянства, - на три роки з моменту одержання дозволу на проживання в Україні;
  4. отримання дозволу на постійне проживання в Україні. Ця умова не поширюється на осіб, які мають у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну або тимчасову прописку на території України, а також на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні;
  5. володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);
  6. наявність законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні або притулок в Україні.

Положення, передбачені пунктами 3-6 частини другої цієї статті, не поширюються на осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, і на осіб, прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України.

Прийняття до громадянства України дітей, які проживають в Україні і один з батьків яких або опікун чи піклувальник має дозвіл на постійне проживання в Україні, здійснюється без урахування умов, передбачених пунктами 1, 3-6 частини другої цієї статті.

Для отримання громадянства України необхідно звернутися з відповідною заявою до органу з питань громадянства (паспортні служби) за місцем проживання. До заяви необхідно додати документи, що підтверджують відповідність обставин ситуації особи вимогам, встановленим статтею 9 Закону “Про громадянство в Україні”.

 


Мы с с большим количеством однодумцев (в основном студенты) решили создать Киевскую Лигу компьютерного спорта. Что для этого необходимо и возможно ли такое осуществить? Предполагается существование Лиги за счет её членов. Можно ли создать некий счёт Фонда компьютерного спорта, где могли б накапливатся средства (не с целью получения прибыли конечно) для нужд такового и если таково возможно, не возникнет ли проблем с налоговой инспекцией?

*     *     *

Якщо членам комп'ютерної ліги буде від 14 до 28 років, то її можна вважати молодіжною громадською організацією. Статус молодіжних громадських організацій і їх спілок визначається відповідно до цього Закону та Закону України "Про об'єднання громадян". Засновниками молодіжних та дитячих громадських організацій можуть бути громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 15-річного віку. Як зазначає стаття 7 Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" членські внески і добровільні пожертвування, отримані від юридичних чи фізичних осіб, що спрямовуються на здійснення статутної діяльності молодіжних та дитячих громадських організацій та їх спілок, не є об'єктом оподаткування.

Як громадська організація, об'єднання громадян діє на основі статуту або положення (далі - статутний, документ): Статутний документ об'єднання громадян повинен містити:

  1. назву об'єднання громадян (повну, а також скорочену відповідно до частини третьої статті 12-1 цього Закону), його статус та юридичну адресу;
  2. мету та завдання об'єднання громадян;
  3. умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього;
  4. права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;
  5. порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та Їх повноваження;
  6. джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;
  7. порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об'єднання;
  8. порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.

У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян. Статутний документ об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України.

Легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною. У разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи.

Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів. Громадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідно Міністерству юстиції України, місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Для реєстрації об'єднання громадян його засновники подають заяву. До заяви додаються статут (положення), протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України. Заява про реєстрацію розглядається в двомісячний строк з дня надходження документів. У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію, проводить перевірку відомостей, зазначених у поданих документах. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк. При розгляді питання про реєстрацію можуть бути присутніми представники об'єднання громадян. Про зміни, що сталися в статутних документах, об'єднання громадян повідомляє в 5-денний строк в реєструючий орган. Перереєстрація об'єднання громадян здійснюється відповідно до закону. Органи, що здійснюють реєстрацію об'єднань громадян, ведуть реєстр цих об'єднань.

Об'єднання громадян у встановленому порядку подають фінансовим органам декларації про свої доходи та витрати.

У разі створення такої ліги її статус цілковито буде відповідати поняттю неприбуткової організації. Підпунктом 7.11.1 абзац "д" пункту 7.11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями визначено, що неприбутковими установами та організаціями є спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, житлово-будівельні кооперативи створені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за рахунок внесків таких засновників та не проводять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходів. Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді разових або періодичних внесків засновників та членів, пасивних доходів. Крім того, коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж ті, які визначені підпунктом 7.11.6, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. За умови дотримання встановлених обмежень, можна тез перешкод створити фонд організації.

 


По решению хозяйственного суда истцу был выдан приказ о принудительном исполнении решения. В 10-дневный срок решение суда не было обжаловано. Но спустя 5 дней после истечения срока для подачи апелляционной жалобы ответчик направил в хозяйственный суд апелляционную жалобу одновременно с ходатайством о возобновлении срока для подачи жалобы, в связи с тем, что он получил решение суда с запозданием.
Могу ли я направлять приказ в исполнительную службу для возбуждения исполнительного производства, возбудят ли его (исполнительное производство), какие могут возникнуть негативные последствия для меня если деньги со счета ответчика спишут, а решение суда будет изменено или отменено апелляционным судом.

*     *     *

Як зазначено у частині 3 Статті 85 Господарського процесуального кодексу України, у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. А тому, рішення господарського суду не може вважитися таким, що набрало чинності, до закінчення апеляційного розгляду.

За статтею 116 цього кодексу виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Тобто видача стягувачеві наказу до закінчення розгляду справи апеляційною інстанцією, а відповідно і набрання судовим рішенням законної сили є порушенням даної статті, про що може бути подано скаргу до дії судді.

Відповідно до вимог статей 18, 19 і 24 Закону “Про виконавче провадження” наказ господарського суду, виданий згідно рішення, яке ще не вступило в законну силу, відповідає вимогам, встановленим до виконавчого документа, і тому, за заявою стягувача, що надав такий наказ виконавчій службі, провадження може бути відкрито. До того ж стаття 26 вказаного закону не передбачає в даному випадку підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Але відкрите у такому випадку виконавче провадження підлягає обов'язковому зупинення на підставі пункту 4 статті 34 вказаного закону у зв'язку з оспорюванням виконавчого документу, оскільки оскарження рішення є оспорюванням змісту наказу, який складається з резолютивної частини рішення господарського суду.

Якщо на порушення встановленого порядку державний виконавець виконав рішення, що не набрало юридичної сили, він несе встановлену законом відповідальність. Можливим є звернення до суду з приводу відшкодування завданих цим збитків на підставі статті 56 Конституції України. У будь-якому разі, як зазначено у статті 122 кодексу, якщо виконане рішення змінено чи скасовано і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненим чи скасованим у відповідній частині рішенням, тобто господарським судом має бути призначений поворот виконання рішення.

 


У бабушки частный приватизированный дом, где она происана и проживает одна. К бабушке хочет приписаться ее родная внучка, но в паспортном столе их направили на коммисию в горисполком, где в прописке отказали, мотивируя недостаточностью родственных связей. Подскажите правомерны ли действия этой коммисии?

*     *     *

Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Цей перелік дій власника, вказаній у статті 151 Житлового кодексу не є вичерпним. Члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири). Стаття 161 Житлового кодексу України передбачає право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові, яка проводиться за письмовою згодою власника будинку (квартири). Тобто питання вселення інших осіб у свій будинок за умови, що їх проживання дозволяє розмір жилої площі будинку як цього вимагає законодавство, вирішує власник. А тому дії комісії не правомірні і можуть бути оскаржені до суду. Скаргу можна об'єднати з вимогою про захист житлових прав громадянина, передбачених ст.47 Конституції України, у здійсненні яких перешкоджають дії комісії.

 


Есть ли у меня юридическое право требовать убрать стоянку автотранспорта находящуюся в непосредственной близости от моего дома (меньше 10 метров)?

*     *     *

Як власник своєї квартири особа на підставі ч.2 статті 48 Закону України “Про власність” може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Тобто дія права поширюється і на осіб, що мають право проживання в квартирі, наприклад, коли квартира не приватизована.

Як зазначає стаття 53 вказаного закону, власник жилого будинку має право на компенсацію, пов'язану із зниженням цінності будинку, викликаним діяльністю підприємств, організацій, у тому числі такою, що призвела до зниження рівня шумової та екологічної захищеності території. У даному випадку необхідно з'ясувати особу заподіювача перешкод у проживанні, і звернутися з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності та припинення завдання шкоди спокою і здоров'ю громадян на підставі зазначених статей Закону “Про власність” та статті 50 Конституції України, якою проголошене право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

 


Згідно статті 24. (Поняття акціонерного товариства), закону України “Про господарські товариства” акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.
Чи є наведена норма підставою для зміни способу та порядку виконання судового рішення, про стягнення з акціонерного товариства, зверненням стягнення на майно акціонерів в розмірах визначених вартістю належних їм акцій, у випадках коли майна підприємства недостатньо для погашення боргу ?

*     *     *

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном, якщо інше не встановлено законодавчими актами. Засновник юридичної особи або власник її майна не відповідають за її зобов'язаннями, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями власника або засновника, крім випадків, передбачених законодавчими актами чи установчими документами юридичної особи.

Майно акціонерів товариства і майно товариства не може бути об'єднаним, це зовсім різні речі. Межі відповідальності акціонерів визначаються розміром вартості акцій. За юридичною природою акція забезпечується майном товариства, і, якщо його не має, то це відгукнеться на вартості акції. Майно, що належить акціонеру, до цього відношення не має.

У випадку, коли майна товариства не достатньо для виконання яких-небудь зобов'язань, в т.ч. і по виконанню судового рішення, є підстави для поставлення питання про порушення справи про банкрутства товариства. Як зазначає стаття 64 Закону “Про виконавче провадження” у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті). Зміна способу виконання із застосуванням стягнення на майно, що не належиться товариству, немає правових підстав.

 


Скажите, пожалуйста, обязательно ли нужно воспользоваться услугами арбитражного управляющего при возбуждении дела о банкротстве предприятия? В какую сумму, приблизительно, обойдутся предприятию услуги арбитражного управляющего?

*     *     *

Відповідно до положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” арбітражний керуючий є учасником провадження у справі про банкрутство. Ключові стадії провадження у праві про банкрутство розпорядження майном боржника, санація (відновлення платоспроможності) боржника, і ліквідація банкрута можуть здійснюватись тільки якщо вони проводяться арбітражним керуючим, повна назва виду діяльності виглядає як арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор). Діяльність арбітражних керуючих підлягає ліцензуванню.

Єдиним випадком, передбаченим статтею 51 вказаного закону, коли можна обійтися без послуг арбітражного керуючого, це ліквідація боржника власником, і його звернення (або звернення ліквідкому) до господарського суду з заявою про банкрутство у зв'язку з недостатністю майна боржника, що ліквідується, для задоволення вимог кредиторів. У цьому випадку ліквідатором може бути такою особа, що не має ліцензії на здійснення діяльності арбітражного керуючого.

Оплата праці, відшкодування витрат арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), спеціалістів, залучених арбітражним керуючим для забезпечення виконання своїх повноважень, здійснюються за рахунок коштів інвесторів або коштів, одержаних від продажу майна боржника, в порядку, встановленому цим Законом, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Як зазначає стаття 27 Закону, оплата праці арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за здійснення своїх повноважень встановлюється та виплачується за кожен місяць роботи в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому арбітражним судом, якщо інше не передбачено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство. Додаткову винагороду арбітражному керуючому і спеціалістам встановлюють і сплачують кредитори та (або) інвестори. Як правило, вона визначається у відсотках від повернених сум.

 


 

Наталья Плешкова
юрист

вверх страницы вверх страницы

  « вернуться к оглавлению консультаций

© Наталья Плешкова, Сергей Скибун - 2000