обозреватель консультации публикации это мы не проходили опять учиться давайте знакомиться о проекте написать письмо
обозреватель консультации публикации это мы не
проходили
опять учиться давайте
знакомиться
о проекте написать
письмо

  « главная страница

 

 

 10.04.2001 

На прохання моїх друзів – студентів-правознавців публікуємо деякі практичні ситуації з сімейного права, прокоментовані відповідно до поставлених запитань.

 

 


Громадяни Тимофєєва та Калюжний проживали разом і вели спільне господарство без реєстрації шлюбу на протязі 7 років. Затим стосунки між ними порушилися і вони стали проживати окремо. Через 6 місяців після припинення спільного проживання Тимофєєва звернулася до суду з вимогою про поділ спільного майна, нажитого за час проживання разом (меблі, холодильник, відеоапаратура і т.п.)
На підставі яких норм права має вирішуватися спір? Як буде проводитися поділ зазначеного майна?

Права й обов'язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадського стану (ч.2 ст.13 КпШС). Тому наявність зареєстрованого шлюбу - необхідна й першочергова передумова виникнення загальної власності подружжя. За наявності фактичного, але не зареєстрованого шлюбу майнові відносини між чоловіком і жінкою регулюються за правилами не сімейного законодавства, а нормами ЦК, частково правилами спільної часткової власності (ст.113-119 ЦК). Тому при необхідності поділу майна в таких випадках кожний з подружжя може одержати свою частку, визначену судом (ст.115 ЦК). У ч.1 ст.17 Закону "Про власність" зазначено: "Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними". Правознавці визначають сім'ю як групу людей, пов'язаних між собою шлюбними відносинами або відносинами родинності, однак чіткого визначення поняття сім'ї законодавство не містить. Тому, можливо припустити, що дана норма допускає придбання майна особами, що перебувають у фактичних спільних відносинах, на праві спільної сумісної власності, однак положення Закону "Про власність" не поширюються на відносини, що виникли до 15.04.91.


Марініна звернулася з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право спадкування майна, що залишилося після смерті її єдинокровної сестри Талої А., посилаючись на те, що нотаріальна контора безпідставно видала свідоцтво лише на одного повнорідного брата Талої А. – Талого О. Сама позивачка виховувалася в іншій сімї і стосунків з Талою не підтримувала. Аналогічний позов подав і зведений брат Талої – Василенко Т.
Як вирішаться позови?

Ст.529-531 ЦК визначають коло спадкоємців за законом. В даному випадку спадкоємці померлої громадянки Талої А. першої черги відсутні. Брати і сестри померлого є спадкоємцями другої черги, однак такими визнаються повнорідні та неповнорідні (спільні батько чи матір) брати і сестри. Зведені брати і сестри спадкоємцями не визнаються. Тому позов Марініної, як єдинокровної сестри, буде задоволено. Василенко Т., як зведеному брату, у позові буде відмовлено, на підставі ст.529 ЦК.


Коркін звернувся до суду із заявою про встановлення факту родства з Калюк І., яка перебувала у шлюбі з його батьком в 1915-1936 рр. і яку він називав матір'ю. Встановлення цього факту було для нього необхідним для отримання спадщини, що залишилася після смерті Калюк І.
Суд припинив справу, мотивуючи тим, що Коркін, який народився в 1911 р. не був усиновлений померлою.

За КпШС усиновлення можливе і законне за умови згоди на це усиновителя, батьків дитини, що усиновлюється. У даному випадку громадянин Коркін сам показує, що Калюк І. і не є його матір'ю, а тільки особою, що перебувала у шлюбі з його батьком. Коли на момент смерті Калюк І. шлюб із його батьком був розторгнутий, то цілком ймовірно, що відповідно й змінився режим майна колишнього подружжя. Суд правильно оцінив ситуацію, однак мав не припинити справу, а відмовити в встановлені факту, оскільки громадянин Коркін не надав доказів, що можуть підтвердити факт родинних відносин (шлюб із батьком цього не доводить), тому не має можливості виконати вимоги ст.275 ЦПК в частині обґрунтування рішення суду.


Марченко і Кирилова звернулися до сільради з проханням зареєструвати шлюб. В заяві зазначили, що вони проживають разом з 1940 р., мають трьох дорослих дітей. Голова сільради відмовив у реєстрації, пояснивши, що оскільки обов'язкова реєстрація введена лише з 1944 р., то необхідності у ній для Марченка і Кирилової немає, так як їх фактичні стосунки мають таку ж юридичну силу, як і зареєстровані.
Як оцінити дії Голови сільради?

Відмова Голови сільради є безпідставними, оскільки вимога обов'язкової реєстрації шлюбу і пов'язані з цим наслідки поширюються також і на шлюби, укладені до відомого Указу від 08.07.44. Відповідно до Указу Президії ВР СРСР від 08.07.44 "Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям, посилення охорони материнства і дитинства, про встановлення вищого ступеня відзнаки - звання "Мати-героїня" та заснування ордена "Материнська слава" і медалі "Медаль материнства" особи, які фактично перебували у шлюбних відносинах до видання цього указу, можуть оформити свої відносини шляхом реєстрації шлюбу із зазначенням строку фактичного спільного життя. Час виникнення шлюбних відносин вноситься до запису про одруження і в свідоцтво про одруження зі слів подружжя. Така реєстрація має виповнити вимогу ст.6 КпШС.


І.Громов та О.Римська звернулися до сільради з заявою про реєстрацію шлюбу. Голова сільради у реєстрації відмовив, так як йому було відомо, що батько Громова мав близькі стосунки з матір'ю О.Римської, і остання є його позашлюбною дитиною.
Як оцінити дії Голови сільради та їх юридичні наслідки?

За ст.17 КпШС не допускається укладення шлюбу між родичами по висхідній і низхідній лінії, між повнорідними й неповнорідними братами і сестрами, а також між усиновителями й усиновленими. Ця стаття дає вичерпний перелік родичів, шлюби між якими заборонено. Родичами по прямій висхідній лінії є: батько, мати, дід, баба і т.д.; по прямій низхідній: син, дочка, онук, онука і т.д. Сюди належать як повнорідні брати й сестри - діти, які народилися від спільних батька та й матері, так і неповнорідні - діти, які народилися від одного батька (єдинокровні), чи від однієї матері (єдиноутробні). Громов та Римська є єдинокровними братом та сестрою, оскільки мають спільного батька. У реєстрації шлюбу їм відмовлено на законних підставах.


Петренко і Маслова вирішили укласти шлюб. До моменту реєстрації Маслова важко захворіла і була госпіталізована. Петренко кілька разів звертався до органів РАГСу з проханням зареєструвати шлюб без її присутності, оскільки вона не в змозі з'явитися до РАГСу, але може видати письмову згоду на реєстрацію шлюбу без неї.
Як повинен діяти відділ РАГСу?

Відділ РАГСу повинен відмовити в реєстрації шлюбу за відсутністю Маслової, оскільки ст.177 КпШС вимагає особистої присутності осіб, що укладають шлюб, при реєстрації шлюбу. Як зазначено у ст.14 КпШС шлюб реєструються після закінчення місячного терміну з дня подання заяви про намір вступити в шлюб до органів РАГСу. У необхідності прискорення або навпаки, перенесення дати реєстрації шлюбу, за наявності на те поважних причин, орган РАГСу має право на таке перенесення. Перенесення на іншій день рестрації шлюбу за бажанням громадян, що його укладають, можливо за умови, що таке перенесення здійснюється в межах одного року від дня подання заяви, інакше заява втрачає силу. Порушення правил укладання шлюбу тягне за собою його недійсність. Орган РАГСу повинен запропонувати молодим перенесення дати реєстрації шлюбу на строк до одужання Маслової.


Після реєстрації в 1965 р. в Києві шлюбу між Ковалюк і Раченко подружжя обрали місцем свого проживання м. Алма-Ату, де у них у 1966 р. народився син Микола. В 1969 р. подружжя розірвало шлюб і Раченко разом із сином повернулася жити до Києва. До досягнення сином повноліття Ковалюк сплачував аліменти на його утримання, продовжуючи жити в м. Алма-Аті з новою сім'єю. В 1989 р. їх син Микола закінчив інститут, після чого одружився і став жити окремо від матері, а з батьком взагалі не підтримував жодних відносин на протязі довгого часу. В 1998 р. Ковалюк, що прийняв громадянство Республіки Казахстан, відчув погіршення стану здоров'я, в зв'язку з чим звільнився з роботи і опинився у скрутному матеріальному становищі. На його листи до сина з проханням надати можливу допомогу останній відповів відмовою, мотивуючи це відсутністю між ними родинних почуттів. У зв'язку з цим Ковалюк приїхав до Києва, де за місцем проживання сина подав позов до суду щодо стягнення з нього аліментів на свою користь, при обґрунтуванні своєї вимоги надав необхідні документи про свою непрацездатність та необхідність матеріальної підтримки.
Яке законодавство буде застосовуватися судом при розгляді позову Ковалюка? Чи є підстави для задоволення позову щодо стягнення аліментів із сина на користь батька?

В силу ст.203 КпШС при застосуванні іноземного законодавства необхідної умовою є те, що таке застосування не може суперечити основам державного устрою України, і якщо міжнародним договором установлені інші правила, ніж ті, що встановлені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору. Згідно ст.32 Конвенції про правову допомогу та правових відносинам з цивільних, сімейних та кримінальних справ країн - членів СНД від 22.01.1993 правовідносини батьків та дітей визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої проживають діти.
Таким чином, до спірних правовідносин між Ковалюком та його сином буде застосовуватись законодавство України. Відповідно до ст.51 КУ повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. За ст.58 КпШС батьки і діти зобов'язані надавати взаємну моральну підтримку та матеріальну допомогу один одному. За ст.81 КпШС утримання непрацездатних батьків, які потребують допомогу, є обов'язком дітей. Відповідно до ст.90 КпШС аліменти на користь батьків стягуються з повнолітніх дітей у частковому відношенні до заробітку (доходу), виходячи з матеріального та сімейного становища кожного з дітей і батьків, та із врахуванням можливості батьків одержувати аліменти один від одного. За злісне ухилення від сплати аліментів на користь непрацездатних батьків передбачена кримінальна відповідальність за ст.116 КК України. Ковалюк виконував свій обов'язок щодо сплати аліментів на свого сина до досягнення ним повноліття. Проживання Ковалюка поза межами України суд може визнати поважною причиною неучасті його у вихованні сина. Те, що син і батько не підтримували стосунків однаково важко як доказати так і спростувати. Тобто за умови непрацездатності батько має право вимагати аліменти від свого сина. За умови наявності можливості у сина утримувати батька і відсутності обставин, що звільнять його від надання такого утримання, і за умови доведеності непрацездатності і нужденості Ковалюка, позов може бути задоволений відповідно до законодавства України.


З липня 1994 р. подружжя Яхіни, що були громадянами України, працювали в одній туристичній фірмі у Франції, де постійно проживали, лише подеколи наїжджаючи до Києва у службових справах. В середині 1996 р. відносини між ними зіпсувалися, в зв'язку з чим у вересні 1996 р. вони розірвали шлюб у суді за місцем проживання відповідно до вимог французького законодавства. Після цього Яхін повернувся до Києва, а його колишня дружина залишилася жити у Франції. В травні 1998 р. Яхін вирішив укласти новий шлюб з громадянкою Чумак. При поданні заяви до відділу РАГСу він пред'явив перекладене українською мовою рішення французького суду про розірвання попереднього шлюбу, легалізоване у встановленому порядку. Однак, завідуючий відділу РАГСу вважав ці документи недостатніми і настоював на оформленні розірвання шлюбу на території України у в відповідності із законодавством України.
Чи правомірна вимога завідуючого відділу РАГСу? Чи допускає закон розірвання шлюбу між громадянами України за межами України в компетентному органі у відповідності з законодавством іноземної держави?

Ст.197 КпШС регламентує порядок розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами і шлюбів іноземних громадян між собою в Україні, а також встановлює правила що до визнання розлучень, здійснених поза межами України. Здійснене поза межами України розірвання шлюбів між громадянами України за законам відповідних держав, якщо обоє з подружжя в момент розірвання шлюбу проживали поза межами України, визнається дійсним в України (ч.2 ст.197 КпШС). Відповідно до Консульського Статуту України консульські установи здійснюють легалізацію документів свого округу, і тому документ, виданий у Франції, повинен мати відмітку консульської установи України у Франції, після має бути переведений на українську мову та нотаріально посвідчений в Україні. Після проведення такої процедури, документ буде відповідати вимогам подання іноземного документа в України, в т.ч. і до відділу РАГСу. У розглянутому випадку вимога завідуючого неправомірна.


 

Наталья Плешкова
юрист

вверх страницы вверх страницы

  « вернуться к оглавлению "это мы не проходили"

© Наталья Плешкова, Сергей Скибун - 2000