обозреватель консультации публикации это мы не проходили опять учиться давайте знакомиться о проекте написать письмо
обозреватель консультации публикации это мы не
проходили
опять учиться давайте
знакомиться
о проекте написать
письмо

  « главная страница

 

 

 5.06.2001 

Поняття правових норм. Їх структура, види, тлумачення.

 

Основу механізму правового регулювання складають норми права. Нормативність права є однією із визначальних ознак, властивостей права. Право - це перш за все система його норм, загальних правил, зразків, моделей правомірної поведінки. Ці правила поширюються на всі випадки і на всіх осіб, які підпадають під нормативно регламентовану ситуацію. Нормативність права носить загальний характер, тобто загальні правила звернені до населення всієї держави, всього суспільства. Характер загальності відрізняє право від інших норм соціального регулювання (моралі, релігії тощо). Нормативність права має загальнообов'язковий характер, що також відрізняє право від інших норм соціальної поведінки. За допомогою правових норм право реалізує вимогу суспільства в затвердженні нормативних первин у всіх сферах суспільного життя.

Норма права (юридична норма) - це загальнообов'язкове правило поведінки, яке встановлене (санкціоноване) і охороняється державою, яке виражає завдяки певних матеріальних умов життя суспільства волю і інтереси народу (політичних сил, що стоять у влади) і активно діє на суспільні відносини. Таке визначення вказує на зв'язок правової норми з державою через її встановлення і санкціонування, мається на увазі не тільки нормативні правові акти держави, а й інші джерела права, санкціоновані державою.

Правові (юридичні) норми, як норми соціального регулювання, мають свої, специфічні ознаки, що виділяють їх із системи інших соціальних норм.

  1. Норми права регулюють найважливіші суспільні відносини, які є цінними для суспільства, його соціальних груп, особи, і виражають ідеї справедливості, свободи, рівності, гуманізму.
  2. Норми права закріплюють типові соціальні процеси, які часто повторюються і мають цінність для всього суспільства.
  3. Норми права є моделлю ідеальної поведінки суб'єктів права, виходячи із інтересів всього суспільства.
  4. Загальнообов'язковий характер норм права означає неухильне додержання їх суб'єктами права, яким така норма адресована.
  5. Охорона, забезпеченість норми права з боку держави, державний примус.

Правові норми різноманітні і їх прийнято класифікувати, тобто поділяти на різні види. Наукова обґрунтована класифікація дає можливість систематизувати великий масив правових норм, будувати струнку систему права. Правильність і повнота класифікації залежать від вибору її обґрунтування. Загальноприйнятим є обґрунтування класифікації правових норм за такими сутнісними чинниками:

  • За галузями права виділяють норми конституційного, адміністративного, трудового, цивільного, кримінального та інших галузей права.
  • За функціями, які виконують норми права, вони підрозділяються на регулятивні норми, тобто такі, що спрямовані безпосередньо на регулювання суспільних відносин, вони надають учасникам права і покладають обов'язки; і охоронні, спрямовані на регламентацію міри юридичної відповідальності, специфічних державно примусових засобів захисту суб'єктивних прав.
  • За характером правил поведінки, за визначенням чи то є обов'язок, чи право, норми бувають: зобов'язуючі (встановлюють обов'язковість певних позитивних дій), забороняючі (заборона дій) та уповноважуючі (надають учасникам право на здійснення певних позитивних дій для задоволення своїх інтересів). Така класифікація найчастіше характеризує регулятивні норми.
  • За степенем визначеності викладених елементів правової норми в статтях нормативно-правових актів норми умовно поділяють (див. Рис. 2):

Рис. 1. Класифікація норм права за визначеністю викладених елементів.

  • За колом осіб норми права бувають загальні (ті, що поширюються на всіх осіб, які мешкають на певній території) і спеціальні (діють по відношенню до осіб певної категорії).
  • В залежності від того, яку роль відіграють норми права в процесі правового регулювання будується класифікація спеціалізованих норм права (див. Рис. 2). Такі норми на відміну від регулятивних чи охоронних норм не можуть бути самостійною базою для виникнення правовідносин і мають додатковий характер.

Рис. 2. Класифікація спеціалізованих норм права.

  • За методом правового регулювання норми права діляться на заохочуючі (надання державою певних видів заохочування, нормативні приписи про премії, ордена, медалі) і рекомендуючі (бажані державою варіанти регулювання суспільних відносин).
  • За степенем категоричності правові норми бувають диспозитивні (діють тоді, коли угодою між сторонами не встановлено іншої поведінки), та імперативні (викладені категорично, ініціатива учасників пов'язана з їх підзвітністю).
  • За степенем визначеності слід розрізняти бланкетні норми (які базуються на змісті специфічних правил) і відсильні (безпосередньо вказують на певні норми права як на умову своєї дії).
  • Розрізняють також норми матеріального (регулюють реальні суспільні відносини) і процесуального (встановлюють порядок юрисдикційної процедури по здійсненню та захисту норм матеріального права) права.

Структура правової норми.

Структура правової норми - це засіб організації змісту правила поведінки, який міститься в такій нормі. Це правило поведінки можливо уявити у вигляді структурних елементів, які послідовно розкривають зміст норми права. І таких структурних елементів всього три:

  1. Гіпотеза - елемент норми, що вказує на такі життєві обставини, при наявності або відсутності яких норма права вводиться в дію. Гіпотеза є необхідним елементом структури, котрий обумовлює обов'язковість диспозиції. Гіпотеза може бути проста, складна і альтернативна (див. Рис. 3).

Рис. 3. Види гіпотези.

  1. Диспозиція - це елемент юридичної норми, який вказує на правило поведінки, якого мають додержуватись учасники правовідносин. Це стержень юридичної норми, її серцевина, модель правомірної поведінки. Диспозиція діє, показує свої регулюючи здібності лише у сполученні з гіпотезою і санкцією. В залежності від того, як викладене правило поведінки, диспозиція може бути проста, складна, альтернативна (Рис.4).

Рис. 4. Види диспозиції.

Можливо також визначити як види диспозицій диспозицію посилу, яка не викладає саме правило поведінки, але містить посилання до іншої правової норми, яка містить необхідне правило. Різновидом такої диспозиції є бланкетна диспозиція, яка містить посилання до правил, інструкцій, технічних правил тощо.

  1. Санкція - це логічно завершуючий структурний елемент, що містить вказівку на неблагоприємні наслідки, які виникають в разі порушення диспозиції. Таке поняття санкції дається з правової точки зору. Але з точки зору філософського та соціологічного підходів під санкцією слід розуміти не тільки негативні явища (покарання, засудження), але і позитивні наслідки (заохочення, ухвалення) за соціально корисну поведінку. Санкції також поділяються на види (Рис. 5).

Рис. 5. Види санкцій.

За своїм характером санкції також поділяються на міри захисту порушених прав (відшкодування заподіяної шкоди, поновлення на роботі на попередній посаді), міри відповідальності (позбавлення волі, позбавлення права займатися певним видом діяльності, грошовий штраф тощо) та міри попереджувальної дії (примусовий привід свідка, який відхилявся від явки до суду, арешт на майно для забезпечення шкоди, затримання підозрюваного тощо).

Такий поділ норми на гіпотезу, диспозицію і санкцію називається логічною нормою, елементи логічної норми пов'язані між собою і в тексті нормативних актів мають прояв за умовною схемою “якщо…, тоді…, але в протилежному випадку…”. Логічна норма існує для вираження зв'язку між спеціалізованими нормами приписами. В умовах, коли все більше посилюється спеціалізація права, тільки при такому підході можливо розкрити юридичний, державно-власний характер спеціалізованих правових приписів (наприклад дефінітивних норм, норм-принципів тощо).

 

Наталья Плешкова
юрист

вверх страницы вверх страницы

  « вернуться к оглавлению "это мы не проходили"

© Наталья Плешкова, Сергей Скибун - 2000