обозреватель консультации публикации это мы не проходили опять учиться давайте знакомиться о проекте написать письмо
обозреватель консультации публикации это мы не
проходили
опять учиться давайте
знакомиться
о проекте написать
письмо

  « главная страница

 

 

 14.06.2001 

Система права.

 

Відносини, до яких вступають люди, об'єднання громадян, держава і суспільство знаходяться в тісному взаємозв'язку між собою, створює єдине ціле. Відповідно й право, відображає суспільні відносини, їх сталі ознаки, властивості, є цілісним утворенням, системою.

Правова система як філософське поняття – це цілісне явище, яке складається з елементів, взаємопов'язаних та взаємодіючих між собою. Як ціле не можливо без його складових частин, так і самі складові не можуть виконувати обокремлені функції поза системою.

Не зважаючи на схожість вираження, необхідно розрізняти два поняття – "правова система" і "система права". Перше – це поєднанні основні правові явища певної держави, саме право, правова ідеологія та судова (юридична) практика. Правова система має сутнісне значення для характеристики права певної держави, її національної правової системи, визначення судової (юридичної) практики, правової ідеології, від яких в свою чергу залежить весь устрій, "світ" правових явищ. Саме за цією ознакою виділяють родини правових систем:

  • родина нормативно-законодавчих систем континентальної Європи – романо-германське право (в цих системах на першому місці стоїть закон);
  • родина нормативно-судових, англосаксонських правових систем – прецедентне право Великобританії, США (в цих системах домінуюче значення має судова, юридична практика, прецедент);
  • родина релігійно-традиційних, ідеологічних систем – мусульманське право, радянське право (тут головну роль грає релігія, партійна ідеологія).

Система права стосується лише самого права, його побудови.
Як систему, право характеризують такі ознаки:
  • Система права характеризується об'єктивністю. Вона не може створюватись за суб'єктивним розсудом людей, оскільки вона обумовлена реально існуючою системою суспільних відносин. Право має відображати потреби суспільства. Якщо право своїми нормами неадекватно відображає потреби суспільного життя, воно становиться гальмом суспільного прогресу. Так звані “мертві” закони або норми є результатом правотворчості, що не враховує або не познає об'єктивних потреб суспільного життя.
  • Для системи права характерні єдність і взаємозв'язок норм, які її складають. Вони не можуть функціонувати ізольовано. Їх регулююча сила полягає у взаємоузгодженності і загальної цільоспрямованності. Будь який структурний елемент, витягнений із системи права, втрачає системні функції, а з ними і соціальне значення.
  • Як цілісне утворення, система права охоплює всі норми, які діють в одній або інший державі, і є складним багаторівневим комплексом, що складається із норм права, правових інститутів і галузей права. В системі права діють зв'язки чотирьох рівнів: 1) між елементами норми права; 2) між нормами, які поєднанні в правові інститути; 3) між інститутами відповідної галузі права; 4) між окремими галузями права.
  • Система права – це внутрішня побудова права, яка виражена в єдності і погодженості діючих в державі правових норм і водночас в розподілі права на відносно самостійні частки.

Структурні елементи системи права.

Першим елементом системи права є норма права, яка регулює типову суспільну відносину, створюючи первинний елемент системи права.

Норма права – це похідний елемент всієї системи права певної держави. З таких елементів складаються інститути в регулятивній, в правоохоронній галузях, від яких в свою чергу походять більші системні утворення.

Правовий інститут – це система взаємопов'язаних норм, які регулюють відносно самостійну сукупність суспільних відносин або їх компоненти. Наприклад, в сфері трудових відносин виділяються відносини, пов'язанні з укладенням трудового договору, встановленням і виплатою заробітної платні, притягненням порушників трудової та виробничої дисципліни до відповідальності. Відповідно в трудовому праві утворюються інститути трудового договору, заробітної платні, трудової дисципліни.

Подібним чином відокремлюються й інші правові інститути. Саме специфічність однієї групи суспільних відносин в порівнянні з іншими є причиною виникнення відповідних нормативно-правових інститутів. Поряд з цим є й інститути, які регулюють одне відокремлене специфічне суспільне відношення або навіть один з його елементів. Так, в кримінальному праві відомі інститути потерпілого, підозрюємого, звинуваченого, цивільного позивача, цивільного відповідача, що визначають правовий статус одного із суб'єктів кримінально-процесуальних відносин. В цивільному праві наявна низка інститутів, яка регламентує яку-небудь загальну для всіх цивільно-правових відносин окрему сторону. Це інститути представництва, позовної давності, захисту гідності і честі громадянина, що регламентують такі принципово важливі моменти всіх цивільно-правових відносин, як порядок призначення і права представників суб'єктів правовідносин, визначення строків позивної давності, порядок і способи захисту честі і гідності громадянина від будь-яких інформувань, які його кривдять.

Як правило правовий інститут – це відносно невелика спільність норм, специфіка і автономність якої не виходять за межи однієї галузі права. При цьому окремі так звані змішані інститути можуть містити норми, характерні для різних галузей права. Наприклад, інститут, що встановлює відповідальність за вчинення дисциплінарних порушень, відноситься до сфери трудового права. В основі інституту лежать владні повноваження адміністрації підприємства, її повноваження накладати дисциплінарні стягнення на винуватих робітників. Однак трудові спори з питань накладення таких стягнень можуть розглядатися судовим органом за правилами цивільно-процесуального законодавства, тобто іншої галузі права. Наявність змішаних інститутів пояснюється тим, що однорідність відносин, які регулює галузь права, зовсім не є стерильною. В ній завжди присутня певна кількість відносин, які відрізняються за сутністю і формою, але близько пов'язані за своїм призначенням. Так, в цивільному праві завжди присутні норми конституційного, адміністративного, фінансового та інших галузей законодавства. В трудовому праві – норми конституційного, адміністративного, цивільного і цивільно-процесуального законодавства.

Таким чином інститути, як такі, що близько взаємопов'язані, утворюють новий компонент системи права – галузь права.

Галузь права – це головний підрозділ системи права, який відрізняється специфічним режимом юридичного регулювання і охоплює цілі ділянки, комплекси однорідних суспільних відносин. Галузь права не є механічним об'єднанням норм кількох інститутів права. Вона є цілісним утворенням, якому притаманні низка ознак, рис, які не властиві правовим інститутам. Галузь права регулює суспільні відносини, пов'язанні зі здійсненням будь-якої широкої сфери предметної діяльності суспільства, держави, громадян та інших суб'єктів права. Наприклад, цивільне право регулює всі майнові і пов'язанні з ними немайнові відносини, сімейне право – відносини, пов'язанні зі шлюбом і належністю людини до сім'ї. Здатність регулювати поширену сферу суспільних відносин відрізняє галузь права від будь-якого правового інституту, регулятивні функції якого обмежені певною відносно вузькою сукупністю відносин. Крім того, на відміну від інституту галузь права містить вичерпний набір юридичних засобів, методів правової дії, які встановлено державою в процесі регулювання відносин відповідної сфери.

Галузь права містить повний набір юридичних засобів, що покликані забезпечувати ефективну дію як галузі в цілому, так і кожного окремого її компонента на рівні правових інститутів і конкретних норм права. При цьому для кожної галузі характерний специфічний, тільки їй властивий набір юридичних засобів правового регулювання, який дозволяє їй не тільки поєднувати норми права в одне ціле, надавати їм упорядкованості, системності, але й відрізняти одну галузь права від іншої. В великих і складних за побудовою галузях права є й ще один компонент – підгалузь права – цілісне утворення, який регламентує специфічний вид відносин в межах сфери правового регулювання відповідної галузі права. Так, в цивільному праві виділяють як підгалузі житлове, транспортне, авторське, спадкове право. Є підгалузі також в трудовому, кримінальному, інших галузях права. На відміну від правового інституту, підгалузь не є обов'язковим елементом кожної галузі права. В невеликих і тісно консолідованих галузях (кримінально-процесуальне, цивільно-процесуальне право) підгалузей немає зовсім. Таким чином, система права являє собою сукупність діючих норм права, поєднаних за інститутами, підгалузями і галузями у відповідності до характеру і специфіки врегульованих ними суспільних відносин.

На Рис.1 зображені основні галузі права, які об'єднує система права сучасного суспільства.

Рис.1. Види галузей сучасного права.

 

Співвідношення системи права і системи законодавства.

Система права – це об'єктивне правове явище, яке формується на підставі загальних закономірностей суспільного життя. Як віддзеркалювання реально існуючої системи суспільних відносин, система права будується не за розсудом людей, а на основі об'єктивної дійсності. З одного боку, норми права – це продукт суб'єктивної, розумово-вольової діяльності правотворчих органів. З іншого, норми права лише тоді стають природним елементом системи права, коли вони є відгуком потреб суспільного життя, визначають оптимальний рівень свободи і справедливості в соціальних відносинах. Правотворчий орган не може на свій розсуд віднести норму права, яку він виданий до однієї чи іншої галузі права, бо якщо норма створена для регулювання певного типу суспільних відносин вона вже належить до певної галузі права.

Система законодавства будується за іншими принципами. Законодавець має враховувати об'єктивні потреби суспільного життя в своєї суб'єктивній правотворчій діяльності, але не може змінювати зміст правових норм, які регулюють певний галузевий вид суспільних відносин.

Система законодавства – це сукупність джерел права, які є формою вираження правових норм. Тому право не існує поза межами законодавства. Вони співвідносяться як форма та зміст. Саме в законодавстві (джерелах права) правові норми і їх структурні утворення набувають свого реального вираження, зовнішнього прояву. В такому розумінні система права і система законодавства цілком співпадають.

Але система права і система законодавства розрізняються за структурними елементами і за змістом. Первинним елементом законодавства є стаття нормативно-правового акту, яка на відміну від норми права, як первинного елемента системи права, не містить одночасно гіпотезу, диспозицію і санкцію, навпаки, частіше вона містить лише окремі властивості цих елементів. Крім того, нормативно-правовий акт може водночас регулювати різні за своїм змістом види суспільним відносин, норми декількох галузей права.

Розмаїтість і взаємопов'язаність соціальних явищ, які виникають в різних сферах суспільного життя, необхідність їх ефективної організації обумовлює створення в системі законодавства таких структурних елементів, які не співпадають із системою права. Тому галузі права не завжди відповідають галузям законодавства.

Система законодавства містить в собі такі основні галузі законодавства:

  1. Галузеве законодавство містить норми, які регулюють якісно визначений вид суспільних відносин, що є предметом однієї галузі права. Тут галузь законодавства співпадає з галуззю права (земельне, сімейне, кримінальне законодавство).
  2. Внутрігалузеве законодавство виражає норми підгалузі або інституту права, які регулюють різновиди галузевих суспільних відносин (авторське законодавство у складі галузі цивільного законодавства; банківське законодавство у складі фінансового).
  3. Комплексне законодавство включає норми декількох галузей права, які регулюють різні за своїм видовим змістом суспільні відносини, що складають відносно самостійну сферу суспільного життя (господарське, транспортне, військове законодавство).

На Рис.2 зображені основні структурні елементи системи законодавства.

Рис.2. Поняття системи законодавства та її основні структурні елементи.

 

Наталья Плешкова
юрист

вверх страницы вверх страницы

  « вернуться к оглавлению "это мы не проходили"

© Наталья Плешкова, Сергей Скибун - 2000