обозреватель консультации публикации это мы не проходили опять учиться давайте знакомиться о проекте написать письмо
обозреватель консультации публикации это мы не
проходили
опять учиться давайте
знакомиться
о проекте написать
письмо

  « главная страница

 

 

 27.06.2001 

Ліквідаційна процедура. Інші види припинення діяльності підприємств, їх відмінність від ліквідації.

 

Розділ ІІІ Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” присвячений ліквідаційній процедурі, підставою для відкриття якої є постанова арбітражного суду про визнання боржника банкрутом. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців (ст.22.2), але його може бути продовжено на шість місяців, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.23 Закону з дня прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

  • підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;
  • строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
  • припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;
  • відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;
  • укладення угод, пов'язаним з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому розділом ІІІ Закону про банкрутство;
  • скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;
  • вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;
  • виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.
  • Прийняття арбітражним судом постанови про визнання боржника банкрутом, має крім переліченим, ще й такі наслідки:
  • припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше;
  • керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язки з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці;
  • припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

У п'ятиденний строк з дня прийняття постанови ліквідатор здійснює опублікування в офіційних друкований виданнях відомостей про визнання боржника банкрутом.

Призначення ліквідатора здійснюється постановою про визнання боржника банкрутом у тому порядку, який передбачено для призначення керуючого санацією. Ним може бути й особа, яка виконувала функції розпорядника майна або керуючого санацією боржника. За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, арбітражний суд призначає членів ліквідаційної комісії. У разі ліквідації державного підприємства або підприємства, у статутному фонді якого державна частка складає більш ніж 25%, арбітражний суд призначає членами ліквідаційної комісії представника державного органу з питань банкрутства та при необхідності – органу місцевого самоврядування.

Закон визначає функції арбітражного суду у ліквідаційній процедурі, повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії, порядок передачі ліквідатору органами управління банкрута бухгалтерської звітності та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута, відповідальність за невиконання зазначеними особами цих положень.

Важливим є пояснення, які майнові активи, тобто майно і майнові права, входять до складу ліквідаційної маси, саме з якої провадиться задоволення вимог кредиторів, і які виключаються з неї. Питання розпорядження майном, а саме, порядок його оцінки, продажу, урегульовані відповідно до ст.29, 30 Закону, та Законів України “Про приватизацію державного майна” і “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, законодавства про цінні папери, цивільного законодавства України. Важливо, що майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах, брати участь у яких можуть лише особи, які можуть мати зазначене майно відповідно до законодавства у власності чи на підставі іншого речового права.

Ліквідатор подає до арбітражного суду звіт про свою діяльність разом з ліквідаційним балансом, забезпечує належне оформлення та зберігання фінансово-господарських документів банкрута.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється згідно черговості такого задоволення відповідно до ст.31 Закону, яка визначає шість черг задоволення вимог:

Таблиця 4. Черговість задоволення вимог кредиторів.

Перша черга:
  • вимоги, забезпечені заставою;
  • виплата вихідної допомоги звільненим працівника банкрута, в тому числу відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;
  • витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в арбітражному суді та роботою ліквідаційної комісії (державне мито, публікація інформації, витрати арбітражного керуючого, проведення аудиту, оплата праці арбітражних керуючих тощо).
Друга черга:
  • зобов'язання перед працівниками банкрута (крім внесків до статутного фонду);
  • зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян;
  • вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників).
Третя черга:
  • вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Четверта черга:
  • вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
П'ята черга:
  • повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства.
Шоста черга:
  • інші вимоги.

Склад окремих черг задоволення вимог має певні особливості при банкрутстві окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності.

Ліквідація підприємства є одним з різновидів його припинення, який можна назвати крайньою мірою, яка застосовується тоді, коли немає можливості застосування інших заходів подолання неплатоспроможності та вже не можна попередити банкрутство. Ліквідація припиняє зобов'язання, які мало підприємство, і підприємство також. Іншою є реорганізація. При реорганізації права та обов'язки перед кредиторами та бюджетом переходять до іншої особи.

Таблиця 5. Види реорганізації підприємств та її наслідки.

Варто зауважити, що при реорганізації важливо дотриматися встановленої процедури. Наголосимо, що такий спосіб, як випуск (емісія) акцій з метою залучення коштів для покриття збитків є неправомірним.

Цікавим буде нагадати, що в Кримінальному Кодексі України існує стаття за приховування банкрутства ( ст.156-2). Це навмисне приховування засновником, керівником чи посадовою особою (бухгалтером) стійкої фінансової неспроможності шляхом надання недостовірних даних, якщо таке приховування завдало матеріальних збитків. Таке діяння може потягнути позбавлення волі строком до 2-х років або штраф до 300 мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням права займати певні посади строком до 5-ти років. Доведення до банкрутства (ст.156-4 КК), тобто умисне, з корисливих мотивів, вчинення власником або посадовою особою суб'єкта підприємницької діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності, якщо це завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або охоронюваним законом правам та інтересам кредиторів, - карається штрафом від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 5 років, а при завданні великої матеріальної шкоди – карається позбавленням волі на строк до 5 років з конфіскацією майна.

Передбачена відповідальність і за фіктивне банкрутство (ст.156-3 КК), тобто подання завідомо неправдивої заяви громадянина – засновника чи власника суб'єкта підприємницької діяльності, а також посадової особи такого суб'єкта про фінансову неспроможність виконання вимог з боку кредиторів і зобов'язань перед бюджетом.

За новим Кримінальним кодексом України, який набирає чинності з 1 вересня 2001, відповідальність за приховування банкрутства, яке набуде назву приховування стійкої фінансової неспроможності, буде передбачена ст.220 за доведення до банкрутства ст.219, за фіктивне банкрутство ст. 218. Новацією буде відповідальність за незаконні дії у разі банкрутства, передбачена ст.221 нового Кримінального кодексу. Максимальна відповідальність за вказані дії буде полягати у обмеженні волі ( тобто триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства) строком до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

 

Наталья Плешкова
юрист

вверх страницы вверх страницы

  « вернуться к оглавлению "это мы не проходили"

© Наталья Плешкова, Сергей Скибун - 2000