обозреватель консультации публикации это мы не проходили опять учиться давайте знакомиться о проекте написать письмо
обозреватель консультации публикации это мы не
проходили
опять учиться давайте
знакомиться
о проекте написать
письмо

  « главная страница

 

 

 03.12.2001 

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових і службових осіб.

 

Відшкодування моральної шкоди передбачає ст. 56 Конституції України у разі заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Моральна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. Однак дія цієї норми не поширюється на випадки заподіяння моральної шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю недержавних органів, їх посадових чи службових осіб, і така шкода за наявності необхідних підстав може бути відшкодована на підставі ст. 440-1 ЦК чи іншого законодавства.

Судова практика зайняла позицію, відповідно до якої положення про відшкодування моральної шкоди, як це проголошене Конституцією, мають міститись у спеціальному законодавстві. Так, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України ухвалою від 23.06.99 задоволенні позовних вимог З. у частині стягнення моральної шкоди, оскільки таке відшкодування не передбачене спеціальним законодавством (Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 2000 р.). У червні 1998 р. З. звернувся в суд із позовом до виконавчого комітету Чернігівської міської ради про надання квартири. Позивач зазначав, що відповідно до ст. 31 ЖК та ст. 20 Закону від 28 лютого 1991 р. "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" йому як постраждалій особі категорії 1 протягом року мало бути надане житло. Таке ж право належить йому згідно зі ст. 15 Закону від 22 жовтня 1993 р. "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Незважаючи на те, що його відповідно в 1992 та 1995 рр. взяли на облік для надання житла із зазначених підстав, питання залишається невирішеним. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 15 тис. грн. моральної шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення житлових прав. З урахуванням обставин справи суд зобов'язав відповідача надати позивачеві квартиру з додержанням вимог статей 48 - 50 ЖК, і відмовив в задоволенні позовних вимог З. у частині стягнення моральної шкоди.

Положення про відшкодування моральної шкоди містять й інші законодавчі акти. Так, відповідно до статей 16, 25 Закону України "Про звернення громадян" у разі незгоди громадянина з прийнятим за його скаргою рішенням органу державної влади (органу місцевого самоврядування, установи, організації, об'єднання громадян, підприємства, засобів масової інформації, посадової особи) він може звернутися безпосередньо до суду як зі скаргою на це рішення (дію, бездіяльність), так і з вимогами про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. При цьому, як наголошує судова практика, певної уваги необхідно приділити характеру правовідносин між потерпілим та органом влади – заподіювачем моральної шкоди з метою правильного визначення законодавства, що підлягає застосуванню.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України ухвалою від 26.11.97 скасувала ухвалу судді Верховного суду Автономної Республіки Крим, постановлену у цивільній справі, що демонструє викладену вище тенденцію судової практики. У травні 1997 р. В. пред'явив позов до головного управління юстиції Мін'юсту України в Автономній Республіці Крим про відшкодування моральної шкоди. Ухвалою судді Верховного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 1997 р. в прийнятті позовної заяви було відмовлено з підстав, передбачених п. 1 ст. 136 ЦПК. У скарзі В. порушив питання про скасування зазначеної ухвали як такої, що не відповідає вимогам закону. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України визнала, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається зі змісту скарги В. від 19 травня 1997 р., він вважав, що головне управління юстиції неналежним чином розглянуло його скарги і тому воно повинно відшкодувати йому заподіяну моральну шкоду на підставі Закону "Про звернення громадян". Можливість подання скарги на дії головного управління юстиції до суду і відшкодування завданої ними матеріальної та моральної шкоди передбачена статтями 16, 25 згаданого Закону. На порушення зазначених норм суддя, відмовляючи в прийнятті скарги, послався на ст. 443 ЦК і постанову Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", які не передбачають відшкодування шкоди, заподіяної при здійсненні правосуддя, в порядку цивільного судочинства. Оскільки на головне управління юстиції не покладено обов'язок по здійсненню правосуддя, відмова в прийнятті скарги з підстав, передбачених п. 1 ст. 136 ЦПК, є незаконною.

Державний орган має бути відповідачем у справі про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність"). Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

 


Наталья Плешкова
юрист

вверх страницы вверх страницы

  « вернуться к оглавлению "это мы не проходили"

© Наталья Плешкова, Сергей Скибун - 2000