обозреватель консультации публикации это мы не проходили опять учиться давайте знакомиться о проекте написать письмо
обозреватель консультации публикации это мы не
проходили
опять учиться давайте
знакомиться
о проекте написать
письмо

  « главная страница

 

 

 10.01.2002 

Відшкодування моральної шкоди у правовідносинах, пов'язаних із незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

 

Відшкодування державою моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням, гарантовано ст.62 Конституції України.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Законом "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" установлено випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові внаслідок незаконного засудження, притягнення як обвинуваченого, взяття і тримання під вартою, проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку й виїмки, накладення арешту на майно, відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Згідно з п.17 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" (затверджене наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. N 6/5/3/41) питання відшкодування моральної шкоди, що передбачено ч.1 ст.13 зазначеного закону, вирішується за заявою громадянина судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, яка постановлюється згідно з ч.1 ст.12 цього закону. Заява про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним притягненням до кримінальної відповідальності й триманням під вартою, має бути розглянута судом по суті за участю відділення Державного казначейства України.

Рішення суду про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої громадянинові органами слідства, має бути належно мотивовано і відповідати фактичним обставинам справи. Демонстрацією цього тезису є ухвала Судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 11.03.1997 (Надруковано: "Вісник Верховного Суду України", N 4, 1997 р.). Вироком судової колегії в кримінальних справах Рівненського обласного суду М. було виправдано за ч. 4 ст. 117, п. "ж" ст. 93 КК. Він звернувся до суду із заявою про відшкодування шкоди, завданої йому незаконними діями органів попереднього слідства: матеріальної - втраченого заробітку за період перебування під вартою, та моральної - всього в розмірі 150 млрд. крб. Суддя Рівненського обласного суду на підставі Закону України від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" виніс 30 жовтня 1996 р. постанову про відшкодування М. матеріальної шкоди в розмірі 873 грн. 45 коп. і моральної в розмірі 500 грн. Розглянувши справу в касаційному порядку, судова колегія Верховного Суду України скасувала постанову судді й направила справу на новий судовий розгляд. М., щодо якого винесено виправдувальний вирок, звернувся до суду із заявою про відшкодування втраченого заробітку та моральної шкоди у розмірі 150 млрд. крб. Суддя постановив відшкодувати йому втрачений заробіток у сумі 873 грн. 45 коп. та моральну шкоду в сумі 500 грн. Проте цю постанову не можна визнати обґрунтованою. У постанові немає докладних розрахунків втраченого М. заробітку. У ній лише наведено цифрові дані про середньомісячний заробіток заявника (без зазначення того, за який період часу його обчислено) та про середньомісячний розмір натуральних виплат за 1994 - 1995 рр. і вказано загальну суму втраченого заробітку, що підлягає відшкодуванню. Але як саме обчислювалася ця сума, суд не зазначив. У зв'язку з цим немає можливості перевірити правильність визначення розміру суми, яка підлягає відшкодуванню, зокрема, чи включає вона розмір податків, що підлягали утриманню із заробітку. Згідно з долученими до матеріалів справи довідками бухгалтерії підприємства, де М. працював до взяття під варту, його середньомісячний заробіток становив 2 млн. 613 тис. крб. (за який період його обчислено, у довідках не вказано), а середньомісячна вартість натуральних виплат М., обчислена за 1994 - 1995 рр., складала 559 тис. 770 крб. Між тим, згідно з п. 8 Положення про застосування названого Закону (затверджене наказом Міністра юстиції, Генерального прокурора та Міністра фінансів України від 4 березня 1996 р. N 6/5/3/41 розмір сум, які підлягають відшкодуванню громадянинові, обчислюється виходячи з його середньомісячного заробітку до вчинення щодо нього незаконних дій із заліком заробітку чи інших відповідних доходів, одержаних за час відсторонення від роботи або відбування покарання (за даними, що містяться в матеріалах справи, М. перебував під вартою з 20 жовтня 1993 р. до 28 лютого 1996 р.). Що ж стосується моральної шкоди, то в зазначеній постанові судді взагалі немає будь-якого обґрунтування її розміру. Як зазначено в постанові та в заяві М., він понад два роки й чотири місяці незаконно перебував під вартою у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено виняткову міру покарання - смертну кару. З урахуванням цих обставин визначення в постанові розміру моральної шкоди в 500 грн. не може не викликати сумніву щодо його правильності. Тому слід визнати обґрунтованим посилання М. у скарзі на невідповідність визначеного постановою судді розміру моральної шкоди негативним моральним наслідкам його незаконного перебування під вартою протягом такого тривалого часу. Крім того, сама постанова не відповідає вимогам щодо процесуальних документів такого виду. Так, відповідно до п. 12 названого Положення у винесеній за заявою громадянина постанові про відшкодування шкоди має бути, поряд з іншим, зазначено: підстави винесення виправдувального вироку; докладний розрахунок втраченого громадянином заробітку з урахуванням суми податків, що підлягають утриманню; підсумкову суму, що підлягає виплаті в рахунок втраченого заробітку, та порядок її виплати. Таких даних, розрахунків тощо у постанові судді немає. З наведених підстав судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України скасувала постанову судді обласного суду і направила справу на новий судовий розгляд.

Відшкодування моральної шкоди, заподіяної діями представниками судової влади, має певні особливості, встановлені законом. Статтями 126 і 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону і вплив на них у будь-який спосіб забороняється. Однією з основних конституційних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом. Згідно із зазначеними положеннями Конституції рішення суду і відповідно до них дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язаних із прийняттям заяви, порушенням справи, її підготовкою та розглядом у судовому засіданні) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не шляхом звернень до іншого суду першої інстанції із заявами про зобов'язання суддів до вчинення певних процесуальних дій, що одночасно порушило б і принцип незалежності суддів, і заборону втручатись у вирішення справи незалежним судом. Статтею 62 Конституції України та Законом від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" визначено як виключні підстави, так і порядок відшкодування шкоди, заподіяної при здійсненні правосуддя, який виключає можливість розгляду справи в порядку цивільного судочинства.

Пленум Верховного Суду України в п. 16 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" роз'яснив, що матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою відповідно до ст. 62 Конституції України лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного. Таким чином, до суду чи судді не може бути пред'явлено позову за дії, вчинені при здійсненні правосуддя, а заяви і скарги, спрямовані на це, не підлягають розглядові в судах першої інстанції, оскільки помилки, допущені при здійсненні правосуддя, усуваються в іншому судовому порядку.

 


Наталья Плешкова
юрист

вверх страницы вверх страницы

  « вернуться к оглавлению "это мы не проходили"

© Наталья Плешкова, Сергей Скибун - 2000