обозреватель консультации публикации это мы не проходили опять учиться давайте знакомиться о проекте написать письмо
обозреватель консультации публикации это мы не
проходили
опять учиться давайте
знакомиться
о проекте написать
письмо

  « главная страница

 

 

 18.01.2002 

Складові моральної (немайнової) шкоди та умови її відшкодування.

 

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються:

  • коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;
  • у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права" ;
  • при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

У разі заподіяння особі моральної шкоди неправомірно вчиненими діями кількох осіб, розмір відшкодування визначається з урахуванням ступеня вини кожної з них. На осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), відповідно до статей 174, 451 ЦК покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.

При заподіянні моральної шкоди неправомірними діями кількох осіб питання про розмір відшкодування слід вирішувати з урахуванням ступеня вини кожного з них. При цьому, якщо неподільну моральну шкоду заподіяно спільно, тобто взаємопов'язаними сукупними діями винних осіб, вони відповідно до статті 451 Цивільного кодексу України несуть перед потерпілим солідарну відповідальність.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона. Відповідно до ст.454 ЦК розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача (громадянина).

Відповідно до статті 440-1 Цивільного кодексу України винна у заподіянні цієї шкоди особа може бути звільнена від обов'язку відшкодування тільки за умови, якщо вона доведе відсутність своєї вини (умислу або необережності). Таким чином, позивач повинен довести лише факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем, а не наявність у цьому вини останнього.

Розмір компенсації моральної шкоди залежить від характеру діяння особи, яка її заподіяла, а також від негативних наслідків через порушення немайнових прав позивача. При визначенні обсягу компенсації моральної шкоди слід виходити з того, що він не залежить від заподіяної відповідачем майнової шкоди, яку останній повинен відшкодувати відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України . За усіх обставин розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Останнім часом представники різних верств громадськості, особливо ЗМІ, пропонують обмежити верхню межу відшкодування моральної (немайнової) шкоди. На думку кандидата юридичних наук доцента кафедри правового регулювання економіки КНЕУ С.Шимон (надруковано “Юридична практика” №42 (148) за 2000 рік) таке обмеження є помилкою, оскільки не можливо вказати людині, що вона має морально страждати на певну суму грошей. Вказати розмір завданої моральної шкоди – це право, що належить постраждалій особі, завдання судді – об'єктивно оцінити обставини та винести аргументоване справедливе рішення, визначив розмір завданої моральної шкоди в межах, не більше ніж достатніх для розумного задоволення потерпілого. За для цього достатньо й саме існування принципів об'єктивності, справедливості і розумності судового рішення.

Як показує практика застосування законодавства про відшкодування моральної шкоди, визначаючи її розмір суди керуються різними і часом не зовсім зрозумілими критеріями її визначення. Так, рішенням Алчевського суду були задоволені позовні вимоги адвоката Сойнікової до відповідача – слідчого УМВС Луганської області громадянина Шевченка, і на користь позивачки було стягнено моральну шкоду в розмірі 1000 гривень. Ухвалою Луганського обласного суду рішення Алчевського суду було змінено в частині зменшення розміру моральної шкоди. З урахуванням сімейного і матеріального стану відповідача стягнено 500 гривень. Аналогічним чином було зменшено розмір моральної шкоди по справі за позовом адвоката Авекисяна, який суд визначив в 400 гривень. Це дало поштовх для чуток, що честь і гідність українського адвоката коштують від 400 до 500 гривень (надруковано "Юридична практика" №15 (121) за 2000 рік).

Однак, судова практика доводить, що головними підставами для притягнення до відповідальності за заподіяну моральну шкоду, за посягання на честь, гідність та ділову репутацію є:

  1. наявність заподіяної шкоди як такої;
  2. протиправність діянь особи, що заподіяла шкоду;
  3. наявність вини заподіювача;
  4. наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, що заподіяла шкоду, і моральною шкодою.

 


Наталья Плешкова
юрист

вверх страницы вверх страницы

  « вернуться к оглавлению "это мы не проходили"

© Наталья Плешкова, Сергей Скибун - 2000